Активний в╕дпочинок в Укра╖н╕ Випуск 21

Доброго дня, читач╕ розсилки! Ви отримали двадцятий перший випуск
розсилки "Активний в╕дпочинок в Укра╖н╕".
З Вами ╖╖ ведучий Серг╕й Овчаренко

З Номим Роком, з Р╕здвом Христовим!
Щастя, здоров'я, усп╕х╕в, любов╕, шановн╕ читач╕!

Сьогодн╕ у номер╕ стаття журнал╕ста Мирослава БУРКОВИЧа

                   Вузькокол╕йки Закарпаття

Починаючи з 60-70 рок╕в Х╤Х ст. в ╢вроп╕ розпочалося бурхливе 
буд╕вництво зал╕зниць. ╥м належала перш╕сть у перевезенн╕ 
пасажир╕в, а також вантаж╕в – сировини, промислових товар╕в, 
в╕йськових сил та засоб╕в тощо. У роки входження Закарпаття до 
складу Австро-Угорщини в кра╖ уже була споруджена вся осно-вна 
зал╕знична мережа. Вона, власне, ╕сну╓ ╕ в наш час. Це кол╕я Чоп–
Ужгород–Великий Березний–Ужоцький перевал, котра споруджувалася в 
1872-1895-1905 рр.; Чоп–Батькове–Мукачеве–Верецький перевал (1872-
1887 рр.); Чоп–Королеве–Буштина–Мараморош–Сиг╕т–Ясеня–Яблуницький 
перевал (1872-1895 рр.).
Паралельно з буд╕вництвом стандартно╖ зал╕зниц╕ (ширина кол╕╖ 
1668 мм) з останньо╖ чверт╕ Х╤Х ╕ до 30-х рок╕в ХХ ст. в 
передг╕рн╕й ╕ г╕рськ╕й зонах спору-джували л╕сов╕ – часто тимчасов╕
– вузькокол╕йн╕ зал╕зниц╕ ╕з шириною кол╕╖ 700-760 мм, рух по яких 
зд╕йснювався за допомогою к╕нно╖, локомотивно╖ та моторово╖ тяги. 
Перв╕сне призначення вузькокол╕йок – доставка деревини з 
карпатських прал╕с╕в на деревообробн╕ п╕дпри╓мства, пилорами, 
л╕сох╕м╕чн╕ заводи. Всього з к╕нця Х╤Х ст. по 30-т╕ роки ХХ ст. на 
Закарпатт╕ було споруджено близько 1000 к╕лометр╕в вузькокол╕йок 
р╕зного господарського призначення.

              Добра згадка про зручний транспорт

Мало хто пам’ята╓ сьогодн╕ про малу зал╕зницю, кол╕я яко╖ виходила 
з подв╕р’я Ужгородсько╖ меблево╖ фабрики колишньо╖ ф╕рми «Мундус».
У 1904 роц╕ ╖╖ протяжн╕сть становила 17,9 км. У грудн╕ 1916 року 
вузькокол╕йку було демонтовано, бо л╕сос╕ка вичерпала св╕й ресурс.
Уже в перш╕ роки входження П╕дкарпатсько╖ Рус╕ до складу 
Чехословаччини ужгородська туристична орган╕зац╕я використала 
колишн╕й насип ц╕╓╖ вузь-кокол╕йки як п╕шох╕дний туристський 
маршрут на вершину Патричну.
Найдовше про╕снувала вузькокол╕йка, що виходила з Радванки – 
нин╕ш-нього м╕крорайону Ужгорода – ╕ прямувала до села Анта ловц╕. 
На початку ХХ ст. командування австро-угорсько╖ арм╕╖ в Анта ловцях
 заснувало пилораму та в╕йськове деревообробне п╕дпри╓мство, на 
якому виготовлялися дерев’ян╕ рукоятки ╕ накладки для багнет╕в, 
артилер╕йських тесак╕в, приклад╕в до кр╕с╕в тощо. Для доставки 
деревини з околиць Анта ловець на в╕йськове п╕дпри╓мство було 
споруджено вузькокол╕йку.
Напередодн╕ першо╖ св╕тово╖ в╕йни, для налагодження безпереб╕йного 
по-стачання в╕йськово╖ продукц╕╖ з Анта ловець в Ужгород, який на 
той час уже мав зал╕зничне сполучення з╕ вс╕ма м╕стами Австро-
Угорщини, було розпочато буд╕в-ництво вузькокол╕йки Ужгород–Радванка
–Анталовц╕. Буд╕вництво йшло швидкими темпами, ╕ вже у жовтн╕ 
1914 року зал╕зниця ╕з шириною кол╕╖ 760 мм була здана в 
експлуатац╕ю. Вузькокол╕йкою рухалися потяги на паров╕й 
локомотивн╕й тяз╕. П╕сля включення П╕дкарпатсько╖ Рус╕ до складу 
Чехословаччини вузькоко-л╕йка в 1922 роц╕ перейшла у власн╕сть 
Ужгородського управл╕ння державними л╕сами ╕ землеволод╕ннями. На 
той час загальна довжина вузькокол╕йки Ужгород–Радванка–Анталовц╕ 
становила 34,873 к╕лометри. Невдовз╕ вузькокол╕йна зал╕зниця 
отримала дозв╕л на перевезення пасажир╕в. З ц╕╓ю метою був 
сформований спец╕альний потяг ╕з пасажирських вагон╕в, який справно
курсував м╕ж Ужгоро-дом ╕ Анталовцями.
Вузькокол╕йка, як це ╕ було запроектовано, проходила через 9 с╕л 
передг╕рно╖ Ужгородчини. У мешканц╕в старшого покол╕ння ╕з с╕л 
Дравець, П╕д горба, Холмц╕в, Руських Кома ровець, Вовкового, 
Середнього, Чертежа, Худльова та Анталовець, де зупинявся по╖зд, 
залишилися добр╕ згадки про цей зручний транспорт, який щодня вранц╕
у вс╕ пори року привозив школяр╕в, студент╕в, роб╕тник╕в, селян в 
Ужгород, а ввечер╕ в╕двозив ╖х у р╕дн╕ осел╕. У 50-х роках з
ал╕зниця була роз╕брана як нерентабельна.

              З к╕нсько╖ тяги – на локомотивну

Якщо взяти вузькокол╕йки Ужансько╖ долини з п╕вдня на п╕вн╕ч, то 
другою буде л╕сова вузькокол╕йка Кам’яниця–Суха Гута–п╕дн╕жжя гори 
Балова. Перша ╖╖ в╕тка, що вилася долиною Сухого потоку, споруджена
в 90-х роках Х╤Х ст., мала довжину 1,8 км. Працювала на к╕нськ╕й 
тяз╕. П╕сля зак╕нчення дерево загот╕вель на л╕сос╕ц╕ у 20-х роках 
ХХ ст. ╖╖ було демонтовано. На замовлення Ужгородського управл╕ння 
державними л╕сами ╕ землеволод╕ннями було споруджено вузькокол╕йку 
на паров╕й локомотивн╕й тяз╕ довжиною 4,5 км, яка почала 
експлуатуватися в 1928 роц╕. До не╖ в 1936 роц╕ було долучено 
в╕дгалуження довжиною 1,75 км, що йшло долиною С╕рчаного потоку.
Головна кол╕я зал╕зниц╕ починалася на правому берез╕ р╕чки Уж – 
навпро-ти Невицького замку – ╕ прямувала долиною Сухого потоку п╕д 
вершину Балова. У 1936 роц╕, п╕сля використання л╕сос╕ки, вона була
роз╕брана.

З побудовою у Сваляв╕ в 1911-1912 рр. ф╕рмою «Сольва» л╕сох╕мзаводу
– на той час одного з найб╕льших споживач╕в букового л╕су – потреба
в деревин╕ значно зросла.
Найб╕льш розгалужена мережа вузькокол╕йок в латорицьк╕й долин╕ 
починалася з подв╕р’я л╕сох╕мзаводу.
Л╕совою вузькокол╕йкою на в╕др╕зку Свалява–Поляна перевозили також 
м╕сцевих жител╕в та турист╕в, як╕ при╖жджали для л╕кування. Про 
обсяги транспортування вузькокол╕йкою деревини св╕дчать так╕ цифри:
в 1907 роц╕ на зал╕зниц╕ працювало три локомотиви та 100 вантажних 
вагон╕в; в 1909 р. – дев’ять локомо-тив╕в та 205 вантажних вагон╕в.
В 30-х роках ХХ ст. вузькокол╕йка припинила ро-боту як нерентабельна.

               А ще на к╕нськ╕й тяз╕

Друга за величиною ╕ потужн╕стю перевезень вузькокол╕йка виходила 
з╕ Сваляви долиною Латориц╕ через села Нел╕пине, Ганьковицю, П╕д 
полоззя, а в╕дтак – долиною Жден╕╖вки у Жден╕╓ве. Вона була 
споруджена в 30-х роках ХХ ст. ╥╖ довжина становила 40 км. 
Вузькокол╕йка перестала функц╕онувати в 50-х роках ХХ ст.
З╕ Сваляви виходила ╕ третя вузькокол╕йна в╕тка. На ц╕й штрец╕ 
окр╕м локомотив╕в працювали ╕ дизельн╕ моторовози.
Одн╕╓ю з ранн╕х вузькокол╕йок, що виходила ╕з Воловця, була штрека 
на к╕нськ╕й тяз╕. До 1932 року довжина вузькокол╕йки зб╕льшилася на
3,8 км. Рухомий парк тод╕ складався з 18 вагон╕в, як╕ доставляли 
промислову деревину з на-вколишн╕х л╕с╕в у Воловець.
Д╕яли вузькокол╕йн╕ зал╕зниц╕ ╕ в Боржавськ╕й долин╕. Найдовша з 
них – Берегове–Кушниця – за початковим призначенням належала до 
дор╕г господарського сполучення. Вона була збудована ще до 1913 
року. Це – одна з тих вузькоко-л╕йок, як╕й судилося «дожити» до 
наших дн╕в.
У 1912 роц╕ Довжанським деревообробним п╕дпри╓мством була споруджена
л╕сова вузькокол╕йка, яка виходила з подв╕р’я м╕сцево╖ пилорами. 
Вона працю-вала на локомотивн╕й тяз╕, досягши довжини 21 км.
В╕др╕зок кол╕╖ Суха Бронька – полонина Кук був демонтований в 
1990 ро-ц╕. До реч╕, тут працювали мотовози радянського виробництва.
У 1930-1931 роках акц╕онерне товариство з переробки деревини 
спорудило нову в╕тку вузькокол╕йки на д╕льниц╕ Кушниця–Лисичове–
Реп╕на завдовжки 4,2 км. Невдовз╕ в╕д пилорами у Кушниц╕ була 
споруджена ще одна кол╕я. Друга в╕тка вузькокол╕йки, що виходила ╕з
Кушниц╕, була прокладена долиною Боржави через села Керецьки, 
Березники п╕д полонину Бо ржаву ╕ сягала в довжину 17 км. З 
утворенням Довжанського л╕сокомб╕нату дорога стала належати цьому 
п╕дпри╓мству. У роки найб╕льш ╕нтенсивно╖ вирубки л╕су вузькокол╕йка
була оснащена 19 локомотивами та сотнями вантажних вагон╕в. На 
початку 80-х рок╕в ХХ ст. вузькокол╕йка була демонтована.

                З обох берег╕в Тиси

У к╕нц╕ Х╤Х – на початку ХХ ст. була збудована л╕сова вузькокол╕йка
довжиною 26 км – Хуст–╤зов–Монастирець–р╕чка Цеховець–Медв╕жж’╓ 
(сторожка л╕сника). Кол╕я пролягла вузькою дорогою в л╕си, що 
знаходилися за сторожкою л╕сника. Даних про те, коли припинила 
роботу ця вузькокол╕йка, не знайдено.
Л╕сова вузькокол╕йка, що д╕яла в 1897-1911 роках м╕ж Гор╕нчовом ╕ 
Монастирцем, мала всього 2 км. Спочатку на зал╕зниц╕ курсувало 10, 
а згодом 14 вантажних вагонеток. Тяга була к╕нською. 1897 роком 
згаду╓ться вузькокол╕йка довжиною 4,5 км в долин╕ Осави, б╕ля 
Липецько╖ Поляни.
У перш╕й половин╕ 20-х рок╕в поблизу станц╕╖ Вишкове неподал╕к в╕д 
ширококол╕йки Виш╕вське деревообробне акц╕онерне товариство 
спорудило пилораму на л╕вому берез╕ Тиси. Деревина для не╖ 
доставлялася вузькокол╕йкою, яка виходила з╕ станц╕╖ Вишкове в 
напрямку К╕блерсько╖ долини, що прилягала до румунського кордону. 
Вузькокол╕йка спочатку була на к╕нськ╕й тяз╕, згодом запровадили 
локомотивну. Позаяк моста через Тису не було, то вагонетку з 
деревиною через р╕ку переплавляли спец╕альним паромом, обладнаним 
кол╕╓ю. Згодом з обох берег╕в Тиси запрацювали локомотиви. На 
в╕др╕зку Вишкове–Купель Шаян вузькокол╕йка перевозила також 
пасажир╕в. У 1959 роц╕ ╖╖ л╕кв╕дували як нерентабельну.

                 ╢дина, що працю╓

╤з центру деревообробки Буштина, де знаходилась також дирекц╕я 
державних л╕с╕в ╕ земель, виходила л╕сова вузькокол╕йка ф╕рми 
«Поллак ╕ Шульц», спо-руджена в 1887 роц╕. Спочатку зал╕зниця мала 
3 км довжини ╕ на н╕й працювало 16 вантажних вагон╕в. У 1902-1904 
роках ╖╖ продовжили до 6,5 км, ╕ деревину пе-ревозили вже 24 вагони.
Лише в 1919 роц╕ вузькокол╕йку перевели на локомотивну тягу. Штрека 
виходила з╕ станц╕╖ Буштине ╕ прямувала широкою Тереблянською 
долиною до Вон╕гова. Ще в 1914 роц╕ австр╕йське акц╕онерне 
товариство спорудило у Драгов╕ автономну вузькокол╕йку. Завдяки 
сплаву л╕су Тереблю та транспортуванню його вузькокол╕йною 
зал╕зницею Драгове перетворилося у деревообробний центр 
Тереблянсько╖ долини. В 50-х роках ХХ ст. зал╕зниця перестала д╕яти
як нерентабельна.
У 1887 роц╕ ф╕рма «Тересвянськ╕ м╕сцев╕ зал╕зниц╕» на в╕др╕зку 
Тересва–Нересниця–П╕дплешшя–г╕рський верх Кобила спорудила 
вузькокол╕йку. Невдовз╕ вона була передана Мадярськ╕й корол╕вськ╕й 
л╕сн╕й управ╕ в Бурштин╕. З 1897 ро-ку вузькокол╕йка знаходилася у 
в╕данн╕ Мадярських державних зал╕зниць. П╕сля входження нашого краю
до складу Чехословаччини, кол╕я перейшла у п╕дпорядкування л╕сно╖ 
управи нашо╖ держави. У 1943 роц╕ штрека зм╕нила напрям ╕ повернула
у долину потоку Борбулець. Вузькокол╕йка працювала на локомотивн╕й 
тяз╕, загальна ╖╖ довжина досягла 19 км. У 1970-1973 рр. вона 
призупинила роботу.
Масове буд╕вництво вузькокол╕йних зал╕зниць у Тересвянськ╕й долин╕ 
розпочалося в 1928 роц╕. Тод╕ було продовжено кол╕ю, починаючи ╕з 
П╕дплешшя долинами р╕чок Тересва, Мокрянка, Брустурянка та ╕н. З 
1929 року розпочато спорудження вузькокол╕йок, вузловий центр яких 
знаходився в Усть-Чорний. До 1938 року тут було збудовано близько 
100 км штреки.
Перевезення пасажир╕в на головн╕й трас╕ Тересва–Усть-Чорна–Присл╕п 
було дозволено в кв╕тн╕ 1937 року. Тод╕ на зал╕зниц╕ працювало 9 
локомотив╕в, 2 моторов╕ дрезини, 166 вантажних та 7 пасажирських 
вагон╕в.
У пер╕од найб╕льшого розвитку вузькокол╕йно╖ мереж╕ в Тересвянськ╕й
долин╕ ╖╖ протяжн╕сть досягла 250 км. За далеко неповними даними по
н╕й щор╕чно перевозилося понад 200 тисяч кубометр╕в деревини.
Вузькокол╕йка Тересва–Усть-Чорна–Присл╕п – ╓дина, яка продовжу╓ 
працювати, щоправда, з обмеженими навантаженнями. Причиною обмежень
стали повен╕ 1998 ╕ 2001 рр.
Перша вузькокол╕йна зал╕зниця, яка забезпечувала Великобичк╕вський 
х╕мзавод деревиною, була побудована в 1897 роц╕. Тод╕ вона працювала 
на к╕нськ╕й тяз╕, досягнувши 17,8 км довжини. В 1903 р. на в╕др╕зку
9,8 км уже працювали локомотиви. В 1913-1914 рр. ╖╖ довжина 
становила 42 км. На перевезенн╕ л╕су працювала 191 вантажна 
вагонетка. В 1935 роц╕ довжина вузькокол╕йки складала 30 км. У 
пер╕од Друго╖ св╕тово╖ в╕йни кол╕ю обновили, але в 1952 роц╕ через 
поганий ╖╖ стан рух було призупинено. П╕сля 1945 року м╕ж Великим 
Бичковом ╕ Верхн╕м Водяним курсували пасажирськ╕ по╖зди. В середин╕
50-х рок╕в ХХ ст. були призупинен╕ ╕ пасажирськ╕ перевезення.
Вузькокол╕йку Великий Бичк╕в–Кобилецька Поляна–Щерб╕лове довжиною 
29 км започаткувала в 1904–1914 рр. х╕м╕чна ф╕рма «Клот╕льда». 
Довгий час з економ╕чних причин вона не д╕яла, а з часом рух 
в╕дновився лише на окремих д╕лянках. У 30-х роках ╖╖ перебрала 
ф╕рма, як╕й належав зал╕золиварний завод у Ко-билецьк╕й Полян╕. 
Пот╕м ╖╖ купила л╕сна управа, котра спорудила ще дв╕ в╕тки. 
З 1914 року здан╕ вузькокол╕йки працювали на локомотивн╕й тяз╕. На 
в╕др╕зку дороги Великий Бичк╕в–Кобилецька Поляна ╕з 1937 року 
розпочався рух пасажирських потяг╕в. Вузькокол╕йку закрили в 70-х 
роках ХХ ст.
Вузькокол╕йки верхньо╖ теч╕╖ Тиси були в основному споруджен╕ в 
роки входження П╕дкарпатсько╖ Рус╕ до складу Чехословаччини. 
Д╕льницю з долини Павл╕ка до пилорами в Богдан╕ було збудовано в 
1927-1928 рр. (8,2 км). При впаданн╕ Павл╕ка в Б╕лу Тису було 
споруджено депо. В 1932 роц╕ штрека мала протя-жн╕сть 12,3 км, а 
невдовз╕ ╖╖ зб╕льшили до 24 км. Вузькокол╕йкою курсували два 
локомотиви та 8 вагонеток.

                 Екзотика минувшини?

В 1943 роц╕ розпочалося буд╕вництво ново╖ вузькокол╕йки, що пролягла
в╕д Уст╓р╕к до Богдана. До к╕нця Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в╕тка мала 
16 км довжини. По зак╕нченн╕ в╕йни штрека знаходилася в жалюг╕дному
стан╕. П╕сля ремонту в 50-х роках ╖╖ експлуатац╕я досягла найвищо╖ 
╕нтенсивност╕. Кр╕м вантажних перевезень, на в╕др╕зку Уст╓р╕ки–
Усть Говерла (12 км) було введено пасажирськ╕ по-тяги – дв╕ пари 
по╖зд╕в щоденно. Пов╕нь 1970 року значно зруйнувала кол╕ю. ╥╖ 
в╕дновлення виявилося невиг╕дним, ╕ в 1976 роц╕ вузькокол╕йку було 
демонтовано.
Головна в╕тка, що йшла долиною Б╕ло╖ Тиси–Уст╓р╕ки–Богдан╕–гора 
Стог досягла наприк╕нц╕ 50-х рр. ХХ ст. довжини 32 км.
Експлуатац╕я вузькокол╕йки була припинена в 1986 роц╕.
Д╕яли на Рах╕вщин╕ ╕ вузькокол╕йки Б╕лин–Б╕линський пот╕к–Кваси, 
Зим╕р–Лазешина–Козмещик. Долина Лазешини в╕дзнача╓ться чудовим 
туристичним маршрутом на п╕дход╕ до Говерли. Тому вузькокол╕йка, що
проходила нею, викорис-товувалася для перевезення пасажир╕в, в тому
числ╕ турист╕в. У 50-х роках ус╕ ц╕ вузькокол╕йки призупинили 
перевезення вантаж╕в ╕ пасажир╕в.
P.S. На сьогодн╕ вузькокол╕йки Закарпаття – це екзотика минувшини. 
Б╕льш╕сть з них через нерентабельн╕сть уже не експлуатуються. Проте
ц╕ рел╕кти Х╤Х, ХХ стол╕ть п╕сля оновлення можуть послужити ╕ в ХХ╤
стол╕тт╕. З розвитком л╕совирубного промислу вони можуть бути 
потр╕бн╕ л╕совим господарствам, можуть стати родзинкою туристично-
рекреац╕йно╖ галуз╕. Багато гостей Закарпатського краю з рад╕стю 
мандруватимуть цим арха╖чним «експресом». Отож, можливо, ця 
публ╕кац╕я буде корисною не т╕льки для тих, хто ц╕кавиться 
минувшиною, але ╕ для п╕дпри╓мливих людей.

Джерело ╕нформац╕╖: Газета «Маг╕страль», №116-117 в╕д 4 листопада 
2005 року, №126 в╕д 6 грудня 2005 року, № 128 в╕д 13 грудня 2005 
року.


З повагою, Серг╕й Овчаренко
кер╕вник проекту "Активний в╕дпочинок в Укра╖н╕",
http://www.activerest.in.ua
mailto:sergiy@activerest.in.ua