Отправляет email-рассылки с помощью сервиса Sendsay

Активний вiдпочинок в Украiнi

Рассылка закрыта

При закрытии подписчики были переданы в рассылку "Достопримечательности Украины" на которую и рекомендуем вам подписаться.

Вы можете найти рассылки сходной тематики в Каталоге рассылок.

←   Июль 2005   →
 1
 2
 3
 4
 5
 6
 7
 8
 9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Автор
Сiндбад

Статистика

343 подписчиков
0 за неделю
←   Все выпуски   →

Активний відпочинок в Україні Випуск 13


Информационный Канал Subscribe.Ru 
Доброго дня, читачі розсилки! Ви отримали тринадцятий випуск розсилки
"Активний відпочинок в Україні". З Вами її ведучий Сергій Овчаренко

Сьогодні у номері Вам пропонується стаття

                      Сонячний поріг Карпат 
             Про стан і перспективи туризму в Косові  

Автор: Наталя ДМИТРЕНКО

 Ще позаминулого століття Косів став відомим ремісницьким і
рекреаційним центром — людських та природних ресурсів тут вистачає.
Отже, не дивно, що тепер він набуває обертів як туристична мекка
Прикарпаття. Зараз там ще можна захопити останні зимові принади
(подекуди в Карпатах сніг лежить до квітня), і туристи зі стажем
перш за все цікавляться: як там підйомник у Косовi? Чи «живий» ще?
 

               Від Тарнавського до «карпатського "Артеку"

      З 1975 року однією з багатьох принад Косова став канатно-
бугельний підйомник, що доправляв любителів лижного спорту на
найвищу гору околиці — Михалкову. 

      "Протяжність траси, яка є досить складною навіть для
професіоналів, становить 1500 метрів. Ось цим і принаджуємо
туристів", — розповідає Оксана Довгун, голова Косівської районної
туристичної асоціації "Гуцулія". Але в косівського підйомника, як і
в кожної прегарної речі, є щось незугарне — абсолютна технічна
застарілість. "У нас немає гармат, машин для утрамбовування снігу. І
якщо не покращити під'їзд, не підняти до належного рівня, то про
туризм говорити буде дуже складно, адже сюди туристи їздять на
лижі", — бідкається пані Оксана. Вартість одноразового підйому на
гору — дві з половиною гривні, прокат спорядження — понад 20
гривень. Але "якість" тут перебиває ціну: наприклад, не всім до
вподоби непросушене спорядження, тому дорожчі гірськолижні траси
складають Косову гідну конкуренцію. "Чекаємо на потужного
інвестора", — знизує плечима пані Оксана. Цей рятувальник косівської
 принади повинен мати в кишені не менше мільйона у.о., стільки, за
підрахунками місцевих, коштуватиме удосконалення траси: побудова
крісельного підйомника від самої дороги на вершину гори, де варто
обладнати оглядовий майданчик, й удосконалення інфраструктури,
дороги в Косові також залишають бажати кращого. "Михалкова гора має
унікальні властивості: Косів розташований на межі рівнини і гірської
частини, і за хорошої погоди видно на 30—40 кілометрів навкруги, —
ділиться Михайло Тригуб'як, заступник директора санаторію
"Карпатські зорі". — Новий підйомник планувався давно, але тепер усе
трошки загальмувалося, хоча, думаю, ця ідея не пропаде".

      Населення цього районного міста становить 10 тисяч жителів. І
щосезону воно збільшується на півтори тисячі відпочиваючих,
стверджує Михайло Тригуб'як. "Останні три роки потік відпочиваючих
зростає. Спершу ми починали з двох турбаз, тепер маємо вісім:
санаторій і туркомплекс "Карпатські зорі", "Легенду Карпат",
"Карпатські гори", "Байка", "Гуцул", "Писанка" і "Дімон". Крім
цього, врахуйте зелений туризм — традиції тут сильні, тому цікаві
їдуть, і щосезону селяни можуть прийняти більше ніж усі турбази
разом, а це понад 600 місць". 

      А традиції тут дійсно сильні. Ще за Польщі, розповідає
колишній екскурсовод пан Михайло, на базі солоного озера
сформувалося декілька лікувальних пансіонатів: косівський санаторій,
або знаменитий курорт Аполлінарія Тарнавського, бази відпочинку
"Гурт" і "Байка". Вони працювали регулярно, і щороку сюди
з'їжджалася мало не вся Європа, хоча більше про косівські лікувальні
ванни знали поляки й австрійці. Місцеве населення називало їх
літникарями: на літо приїжджали, знімали квартири і платили добре.
Селяни були задоволені. А оздоровлювалися в банях, де приймали курс
лікування лікаря-фізіотерапевта Аполлінарія Тарнавського. Санаторій
діяв з 1894 по 1940 роки, допоки не прийшла радянська влада, і
Тарнавський утік до Палестини. Наприкінці війни було прийняте
рішення відкрити там санаторій з лікування верхніх дихальних шляхів,
який діє і по сьогодні, — це санаторій "Косів" — правда, він
запущений. Там також збереглися дерева, насаджені Тарнавським. Він
дуже любив природу і зібрав унікальний дендропарк — близько 100
дерев з різних куточків земної кулі: магнолії, тюльпанне дерево,
декілька різновидів сосни. 

      Отже, на додачу до підйомника Косовом гуляє ще одна ідея —
надати окремим територіям статус курорту, бо, крім солоного озера
біля міста, є ще й мінеральне джерело, насичене залізом. Планується
облаштувати тут Прикарпатський оздоровчий табір для дітей на зразок
кримського "Артеку", а також гуцульське село під відкритим небом.    

      Цікаво, що Косів має давню історію. Перша письмова згадка про
поселення, назва якого із санскриту перекладається як "сонячний"
(за тією ж аналогією і Космач), датується 1318 роком. Десь у той час
було побудовано фортецю, яка простояла до початку минулого століття.
Наразі там збереглися замкові вали, але про відбудову пам'ятки не
може бути й мови: під час Другої світової війни ця унікальна земля
перетворилася на суцільний могильник, у якому поховані розстріляні
косівчани і євреї. Хоча, як розповідає Михайло Тригуб'як, знайшовся
бізнесмен, який вклав гроші у будівництво мистецької галереї, "бо
Косів — унікальне місто: тут близько 70 членів Спілки художників". І
на Замковій горі вже красується яскравий будинок, де, за задумом,
діятиме постійна виставка і кав'ярня до неї.    

      Подивитися в Косові є на що, і щоб побачити це "що", треба не
один день. Як уже згадувалося вище, готельна мережа у Косові
представлена широко. Ціни — відповідні: двомісний номер разом із
триразовим харчуванням у "Карпатських зорях" коштує 120 гривень за
добу з людини. На двох — подвійна сума. І це в несезон, бо у пік
туристичного паломництва, наприклад на Різдвяні свята чи літні
вакації, номер коштуватиме близько 170 гривень. А в інших закладах
буває ще дорожче.

                          Туризм є, закону немає

      Альтернативою їм виступають приватні садиби, або "зелені
оселі", як їх стали називати останнім часом. "Ціна проживання тут
залежить від категорії садиб — ми, Спілка зеленого туризму, умовно
поділили їх на три категорії, і у кожній обов'язково повинні бути
гаряча вода, водогін, туалет, зручна постіль і чиста білизна. Ціна
також коливається у залежності від розташування, наприклад, до
підйомника (що стає вартісним зимою) або до водоспаду (цінується
влітку). Але ціни дуже гнучкі, запевняє пані Оксана, значить, можна
торгуватися. Вартість, перш за все, назначається за проживання,
інколи туди входить сніданок, хоча багато гостинних гуцулів не
уявляють прийом гостей без насиченого триразового харчування. Так,
пік зимового сезону коштував від 70 гривень за добу з дворазовим
харчуванням до 120 (це вже люкс — камін і кімната на двох). Хоча
ціни з тих пір знизилися не суттєво — у середньому на 20 гривень,
але це вмотивовано, запевняє пані Оксана — "тому що ціни на базарі
високі" — і веде нас до однієї «зеленої садиби".

      "Добрий день! Заходьте!" — зустрічає на порозі біляве
янголятко, яке виявляється 5-річною Надійкою Ласитчук. Туристи —
часті гості у цієї родини, яка пропонує зупинитися у справжній
дерев'яній гуцульській хаті. Знизу — річка Рибниця з каскадами
водоспадів, через дорогу — гора Михалкова. Влітку тут можна
зупинитися за 25 гривень на добу. Ціни однакові для всіх — як для
українців, так й іноземних гостей. Косів уже відвідали фіни, німці,
іспанці, румуни, канадці. Поляки-пілігрими захоплюються духовним
відпочинком: у цій місцевості багато пам'яток історії та церков.
Хоча потрапляють іноземці сюди здебільшого просто на екскурсію зі
Львова.

      Всю необхідну інформацію про "зелені садиби" можна отримати в
інформаційно-туристичному Візит-Центрі "Гуцулія" у рекламних
буклетах або за телефоном (03478) 2-03-21. "Ми даємо тільки
достовірну інформацію, зауважуючи про такі незручності, якщо вони є,
— розповідає голова "Гуцулії" Оксана Довгун. — Ось вирішили
об'єднати всіх власників турпродукту — не тільки власників садиб, а
й людей, які у тій сфері працюють. Це — перевізники, власники
ресторанів, барів, атракційних місць. Є також база даних майстрів,
які створюють чудові гуцульські вироби". Всі ці задуми фінансуються
за рахунок членських внесків асоціації та деяких бюджетних коштів.
Пані Оксана очолює постійну комісію з питань туризму в районній раді
і як зацікавлена особа не дасть занапастити перспективний зелений
туризм. За її словами, на цей рік створено програму, яка більш-менш
фінансується — через невеликий бюджет, але головне — є розуміння
влади.

      За таких умов стають у пригоді міжнародні благодійні фонди.
Так, "Гуцулія" тісно співпрацює з фундацією "Хайфер Проджект
Інтернешнл", яка нещодавно закінчила масштабний проект сталого
розвитку сільських громад Карпат. Сюди входили і тренінги (як
навчити селян жити з власного господарства — за рахунок налагодження
підприємницької діяльності), і матеріальна допомога ("УМ" уже писала
про програму відродження породи гуцульського коня, коли селяни
безкоштовно отримували худобу). До речі, в рамках проекту розроблено
10 кінних маршрутів — цей різновид активного відпочинку стає все
популярнішим серед відвідувачів гір, куди входить дводенний кінний
похід до української Фудзіями — Говерли. Видана також цікава брошура
"В Карпати на конях", що наразі є єдиним в Україні посібником з
кінного туризму. Процес розвитку зеленого туризму в Косові також
високо оцінюють міжнародні організації, які, так би мовити,
інформують, допомагають та моніторять досягнення селян у цьому
напрямі, каже Людмила Швецова, координатор з питань земельної
реформи та аграрної політики МБО "Український освітній центр
реформ". Хоча є ще над чим працювати. Зокрема, щоб досягнути
бажаних стандартів усе-таки необхідна державна допомога, насамперед,
у законодавчій сфері. Наприклад, щоб урегулювати вимоги до
"зеленого" житла, питання пільгового оподаткування (що, згідно
з новою редакцією Закону "Про туризм" від 2004 року, віддане на
вирішення місцевим владам) та координації туристичних програм на
всіх рівнях (від урядового до місцевого). І головне — присутність
потужної і всебічної реклами, зауважує Людмила Шевцова.

Джерело інформації: "Україна Молода", 29 березня 2005 року


З повагою, Сергій Овчаренко
керівник проекту "Активний відпочинок в Україні",
http://www.activerest.in.ua
mailto:sergiy@activerest.in.ua
Subscribe.Ru
Поддержка подписчиков
Другие рассылки этой тематики
Другие рассылки этого автора 		Подписан адрес:
Код этой рассылки: rest.travel.activerest 		Отписаться
Вспомнить пароль
В избранное