Особливост╕
звернення стягнення на заставлене майно
Вир╕шення спору судом не завжди ╓ завершальною крапкою в ╕стор╕╖ в╕дновлення порушених прав. Часто перед нами поста╓ наступна,
╕нод╕ нав╕ть б╕льш важка задача - виконання р╕шення суду.
Виконання р╕шення суду можливе в добров╕льному порядку. В ╕ншому раз╕ судове р╕шення викону╓ться в примусовому порядку в╕дпов╕дно
до Закону Укра╖ни "Про виконавче провадження". Примусове виконання р╕шень в Укра╖н╕ поклада╓ться на Державну виконавчу
службу, яка входить до системи орган╕в М╕н╕стерства юстиц╕╖ Укра╖ни.
В ц╕й статт╕ мова п╕де про одне з можливих ускладнень примусового виконання р╕шень - звернення стягнення на заставлене майно
для задоволення вимог стягувач╕в, як╕ не ╓ заставодержателями.
Виникають випадки, коли пошуки державного виконавця, при чому як завжди дуже розтягнут╕ у час╕, не дали позитивних результат╕в,
окр╕м лише одного - виявилося, що боржник ╓ власником майна, яке знаходиться у застав╕, наприклад, банку - цив╕льна застава.
Тобто стягувач не ╓ заставодержателем, а заставлене майно забезпечу╓ виконання зобов'язання вашого боржника перед ╕ншим кредитором.
Часто в такому раз╕ ми стика╓мося з безд╕яльн╕стю державних виконавц╕в.
Однак вказане утруднення не ╓ чимось занадто важким. В даному випадку звернення стягнення на заставлене майно можливе ╕ ма╓
проводитися!
Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначено ст. 52 Закону Укра╖ни "Про виконавче провадження".
Як правило, державного виконавця зупиня╓ ч. 1 ст. 52 Закону Укра╖ни "Про виконавче провадження", зг╕дно яко╖ стягнення
на заставлене майно в порядку примусового виконання допуска╓ться за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача
- заставодержателя.
Проте ч. 3 ст. 52 Закону Укра╖ни "Про виконавче провадження" визнача╓, що для задоволення вимог стягувач╕в, як╕
не ╓ заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у раз╕:
виникнення права застави п╕сля винесення судом р╕шення про стягнення з боржника кошт╕в;
коли варт╕сть предмета застави перевищу╓ розм╕р заборгованост╕ боржника заставодержателю.
Кожна з наведених умов ╓ достатньою самост╕йно, необх╕дност╕ в ╖х сукупност╕ нема╓.
Таким чином в описан╕й ситуац╕╖ перед виконавцем, стягувачем поста╓ завдання - встановити або те, що право застави виникло
п╕сля винесення судом р╕шення про стягнення з боржника кошт╕в, або те, що варт╕сть предмета застави перевищу╓ розм╕р заборгованост╕
боржника заставодержателю.
Щодо першого, то для цього достатньо ознайомитися з матер╕алами виконавчого провадження. В╕дпов╕дно до ст. 111 Закону Укра╖ни
"Про виконавче провадження" складност╕ тут нема╓.
Щодо другого, то тут знову прийдеться почекати.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувач╕в, як╕ не ╓ заставодержателями, державний виконавець
пов╕домля╓ заставодержателя не п╕зн╕ше наступного дня п╕сля накладення арешту на майно або тод╕, коли йому стало в╕домо,
що арештоване майно боржника знаходиться у застав╕, та роз'ясню╓ заставодержателю право на звернення до суду з позовом про
зв╕льнення заставленого майна з-п╕д арешту.
Реал╕зац╕я заставленого майна провадиться в порядку, встановленому Законом Укра╖ни "Про виконавче провадження".
З кошт╕в, одержаних в╕д реал╕зац╕╖ заставленого майна, зд╕йснюються в╕дпов╕дн╕ утримання (ст. 43 Закону), п╕сля чого вони
використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не ╓ стягувачем у виконавчому провадженн╕,
кошти йому виплачуються у раз╕ належного п╕дтвердження права на заставлене майно. П╕сля повного задоволення вимог заставодержателя
залишок кошт╕в використову╓ться для задоволення вимог ╕нших стягувач╕в.
Усп╕ху вам у нелегк╕й справ╕ в╕дновлення порушених прав!