Рассылка закрыта
При закрытии подписчики были переданы в рассылку "Политика и аналитика" на которую и рекомендуем вам подписаться.
Вы можете найти рассылки сходной тематики в Каталоге рассылок.
| ← Апрель 2005 → | ||||||
|
1
|
2
|
3
|
||||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
4
|
5
|
7
|
8
|
9
|
10
|
|
|
11
|
12
|
13
|
14
|
15
|
16
|
17
|
|
18
|
19
|
20
|
21
|
22
|
23
|
24
|
|
25
|
26
|
27
|
28
|
29
|
30
|
|
Статистика
0 за неделю
Президентские выборы в Украине: взгляд среднего украинца
| Информационный Канал Subscribe.Ru |
очима пересічного українця
Це восьмий з половиною випуск розсилки Президентські вибори 2004 в Україні: очима пересічного українця. В минулому випуску говорилося про Хвильове опитування, виконане Фондом "Демократичні ініціативи" разом з Центром "Соціс", а також про подорож до Донецької області, яку ми продовжимо в цьому випуску.
Мене, після невдалої зміни статі (дивись вступ до минулого випуску), звати Олександр Марія Лихо. Ні, ну я не зрозумів, що Ремарку Еріху Марія можна, а мені ні? Ех-хе. Гаразд, просто Олександр Лихо. Попри всі ці напасті, не зважаючи ні на що, всупереч всьому, я дозволю собі продовжити мої просторікування на політичні теми, і сьогодні, окрім уже заявленого продовження подорожі, я спробую вбити свій бодай маленький цвяшок у труну політреформи і опитаю вас (із пристрастю) щодо вашого ставлення до Другої світової війни.
А от в наступному числі (не зважаючи ні на що, всупереч всьому...) уже точно поговоримо про рейтинги від Київського міжнародного інституту соціології і фонду "Общественное мнение" і нарешті, сподіваюсь, доїдемо до моєї виборчої дільниці у подорожі до Донецької області.
Это восьмой с половиной выпуск рассылки Президентские выборы 2004 в Украине: взгляд среднего украинца. В прошлом выпуске говорилось о Волновом опрашивании, выполненном Фондом "Демократични инициативы" совместно с Центром "Социс", а также о путешествии в Донецкую область, которое мы продолжим в этом выпуске.
Меня, после неудавшегося изменения пола (смотри вступление к прошлому выпуску), зовут Олександр Мария Лыхо. Нет, ну я не понял, что Ремарку Ериху Мария можно, а мне нет? Эх-хе. Ну, хорошо, просто Олександр Лыхо. Наперекор всем этим напастям, не смотря ни на что, вопреки всему, я позволю себе продолжить мои разглагольствования на политические темы, и сегодня, кроме уже заявленного продолжения путешествия, я попробую вбить свой пусть маленький гвоздик в гроб политреформы и опрошу вас (с пристрастием) относительно вашей оценки результатов Второй мировой войны.
А вот в следующем числе (не смотря ни на что, вопреки всему...) уже точно поговорим о рейтингах от Киевского международного института социологии и фонда "Общественное мнение" и в конце концов, надеюсь, доедем к моему избирательному участку в путешествии в Донецкую область.
Хотілося мені, шановний/а, задати вам якесь таке провокативне питання на тему Другої світової війни. Адже Путін там якісь дуже приготування до святкування чогось там розгорнув, а от у мене питання постійно - а що відзначати то? То щось я так крутив, і так, але нічого кращого за наступне питання не вигадав. Можливо ви щось підкажете?
Просто виберіть посилання для тієї альтернативи, що характеризує ваше ставлення найкраще. Після цього, якщо ви читаєте розсилку, використовуючи поштовий клієнт (на кшталт Outlook), то буде створено новий лист, заголовок якого міститиме вибрану вами альтернативу (її код). Звичайно, ви можете також додати якесь повідомлення у тіло листа, але це не обов'язково. І, авжеж, відішліть його.
Другу світову війну виграла
Будьласка, вибирайте найближчу до вашої думки альтернативу, а, за потреби, уточнюйте її в тілі листа. Можете бути упевнені - я читаю ваші доповнення і, здебільшого, відповідаю.
Звичайно, я наведу результати цих опитувань в наступному випуску розсилки.
Хотелось мне, уважаемый/ая, задать вам какой-то такой провокативный вопрос на тему Второй мировой войны. Потому что Путин там какие-то очень приготовления к празднованию чего-то там развернул, а вот у меня вопрос постоянно - а что отмечать то? Что-то я и так пробовал, и так, но ничего лучшего, чем следующий вопрос, не придумал. Возможно вы что-то подскажете?
Просто выберите ссылку для той альтернативы, которая характеризует ваше отношение лучше всего. После этого, если вы читаете рассылку, используя почтовый клиент (например, Outlook), будет создано новое письмо, заголовок которого будет содержать выбранную вами альтернативу (ее код). Вы можете также добавить какое-то сообщение в тело письма, но это не обязательно. И, конечно, отошлите его.
Вторую мировую войну выиграла
Пожалуйста, выбирайте альтернативу, ближайшую к вашему мнению, а, при желании, уточняйте ее в теле письма. Можете быть уверены - я читаю ваши дополнения и, большей частью, отвечаю.
Конечно, я приведу результаты этих опросов в следующем выпуске рассылки.
В позаминулому випуску розсилки проводилось опитування, в якому отримувачам пропонувалося вказати своє ставлення до прийняття політреформи. Результати цього опитування наведені нижче.
Дякую за участь.
В позапрошлом выпуске рассылки проводился опрос, в котором подписчикам предлагалось указать свое отношение к принятию политреформы. Результаты этого опроса приведены ниже.
Благодарю за участие.
| Альтернатива | Голосів |
| ганебно. Її потрібно скасувати, і що мерщій, то краще | 2 |
| погано. Потрібно якось виправляти становище | 8 |
| недобре. Але раз уже прийняли, то хай так буде | 1 |
| пусте. Від того ні шкоди ні користі | 1 |
| непогано. Переваги невеликі, але вони є | 3 |
| добре. Вбачаю у тому значні переваги | 3 |
| чудово. Нарешті ми заживемо щасливо! | 0 |
Всього респондентів: 18.
А коментар мене на цей раз вийшов розлогий. Причому постійно себе ловлю на думці, що написав багато, а не сказав і половини того, що мав би сказати на цю тему. Але уже, даруйте, що вийшло...
| Альтернатива | Голосов |
| позорно. Ее нужно отменить, и чем скорее, тем лучше | 2 |
| плохо. Нужно как-то исправлять положение | 8 |
| нехорошо. Но раз уже приняли, то пусть так будет | 1 |
| пустое. От этого ни вреда, ни пользы | 1 |
| неплохо. Преимущества небольшие, но они есть | 3 |
| хорошо. Усматриваю в этом значительные преимущества | 3 |
| чудесно. Наконец-то мы заживем счастливо! | 0 |
Всего респондентов: 18.
А комментарий меня на этот раз вышел развесистый. Причем постоянно себя ловлю на мысли, что написал много, а не сказал и половины того, что должен был бы сказать на эту тему. Но уж, простите, что получилось...
Что можна сказати за самими результатами опитування? Насамперед, мабуть, те, що існує певний розподіл на прибічників і противників реформи. Причому наскільки у мене склалося враження, ті, хто так чи инакше схвалюють реформу, роблять це не тому, що добре розуміються на предметі, а мабуть тому, що якимось чином підтримують ті сили, які виступали за проведення політреформи. Отже, вони є відтак упередженими, а їхня думка дуже малообґрунтованою. Підтверджується це і тим, що ті, хто схвалюють реформу, не вказали у своїх листах жодної "переваги", які, згідно формулювання відповідних альтернатив опитування, нібито вони мали б у ній вбачати. Дуже шкода - мені було б цікаво про такі почитати. Але відтак підозрюю їх просто намає.
Відразу зазначу, що моя думка відносно поставленого питання зводиться до першої альтернативи - політреформа це ганебно і її потрібно скасувати. Маю тут сказати, що участі в опитуваннях, які я пропоную вашій увазі, я сам не беру - можливо, це неправильно, але уже так склалося.
Особисто мені в політреформі не подобається (або, якщо волієте, викликає протест) все: її зміст (особливо первісний; чи то точніше її безглуздість), спосіб і час її прийняття, особи, які її протягували, нехтування думкою народу, навіть те, що після пакетного голосування закон про вибори був переданий до Конституційного суду і таки ним покалічений, а раз так, то чого варте все те голосування? Та, далебі, причин скасувати її хоч відбавляй!
Нижче я зроблю ще кілька зауважень, в основному на основі тих відгуків, які я отримав, на цю тему. А зараз скажу, що не розумію, чому в опитуваннях бере участь так мало людей - всього чотири відсотки. Це менше за всі раніше проведені опитування. Якщо так піде далі, взагалі ображусь і нікого питати не буду. Так що прошу висловлювати вашу думку. Або (а краще та) пропонуйте ваші опитування.
Что можно сказать по самим результатам опроса? Прежде всего, наверное, то, что существует определенное разделение на сторонников и противников реформы. Причем насколько у меня сложилось впечатление, те, кто, так или иначе, одобряют реформу, делают это не потому, что хорошо разбираются в предмете, а, наверное, потому, что каким-то образом поддерживают те силы, которые выступали за проведение политреформы. Поэтому, думаю, они являются предубежденными, а их мнение очень малообоснованным. Подтверждается это и тем, что те, кто одобряют реформу, не указали в своих письмах ни одного "преимущества", которые, согласно формулировке соответствующих альтернатив опроса, они должны были бы в ней усматривать. Очень жаль - мне было бы интересно о таких почитать. Но раз так, подозреваю, их просто нет.
Сразу скажу, что мое мнение относительно поставленного вопроса сводится к первой альтернативе - политреформа это позорно и ее следует отменить. Должен здесь сказать, что участия в опросах, которые я предлагаю вашему вниманию, я сам не принимаю - возможно, это неправильно, но уже так сложилось.
Лично мне в политреформе не нравится (или, если предпочитаете, вызывает протест) все: ее содержание (в особенности первоначальное; или точнее ее бестолковость), способ и время ее принятия, особы, которые ее протягивали, пренебрежение мнением народа, даже то, что после пакетного голосования закон о выборах был обжалован в Конституционный суд и все-таки им покалечен, а раз так, то чего стоит все это голосование? И, право же, причин отменить ее хоть отбавляй!
Ниже я сделаю еще несколько замечаний, в основном на основе тех откликов, которые я получил, на эту тему. А сейчас скажу, что не понимаю, почему в опросах принимает участие так мало людей - всего четыре процента. Это меньше чем для всех ранее проведенных опросов. Если так пойдет дальше, вообще расценю это как оскорбление и больше никого спрашивать не буду. Так что прошу высказывать ваше мнение. Или (а лучше и) предлагайте ваши опросы.
По-перше, я хочу вказати, що в таких питаннях як внесення змін до Конституції - Основного закону України, недопустимо приймати рішення на основі якихось тимчасових, кон'юнктурних міркувань. Бо инколи кажуть так, що президент у нас зараз "добрий", а парламент "поганий", "ненадійний", тому за таких умов ця реформа, згідно якої передбачено передача частини повноважень до парламенту, є небажаною, невигідною.
Але такі міркування не повинні навіть братися до уваги, та згадуватися навіть не повинні, коли йдеться про зміни до Основного закону. Бо противному разі про яку повагу до Конституції, до закону взагалі може йтися, якщо її можна запросто змінити на догоду якимось біжучим обставинам, інтересам якоїсь групи осіб? Навпаки, саме те, що її було прийнято за таких обставин - під малоприхованим шантажем з боку кучмівських депутатів, є однієї з основних підстав для її скасування!
Ще раз, Конституція це основний закон. Він приймається надовго, якщо не на століття, то принаймні на десятиліття, щоб залишатись незмінним. Бо визначає єдині "правила гри" для всіх. Внесення поправок відтак це надзвичайна подія, яка заслуговує на відповідне процедурне, організаційне і легитимізаційне оформлення. І міркувати тут потрібно в рамках принаймні десятиліть, але аж ніяк не керуватись тим, які вибори відбудуться невдовзі.
Прошу дивитись також:
Во-первых, я хочу сказать, что в таких вопросах как внесения изменений в Конституцию - Основной закона Украины, недопустимо принимать решения на основе каких-то временных, конъюнктурных соображений. Потому что иногда говорят, что президент у нас сейчас "хороший", а парламент "плохой", "ненадежный", поэтому при таких условиях эта реформа, согласно которой предусмотрена передача части полномочий в парламент, является нежелательной, невыгодной.
Но такие соображения не должны даже приниматься во внимание, и упоминаться даже не должны, если речь идет об изменениях в Основной закон. Потому что, в противном случае, о каком уважении к Конституции, к закону вообще может идти речь, если ее можно запросто изменить в угоду каким-то текущим обстоятельствам, интересам какой-то группы лиц? Наоборот, именно то, что ее было принято при таких обстоятельствах - под малоприкрытым шантажом со стороны прокучмовских депутатов, и является одной из основных причин для ее отмены!
Еще раз, Конституция это Основной закон. Он принимается надолго, если не на века, то, по крайней мере, на десятилетия, чтобы оставаться неизменным. Потому что определяет единые "правила игры" для всех. Внесение поправок поэтому это чрезвычайное событие, которое заслуживает на соответствующее процедурное, организационное и легитимизационное оформление. И размышлять здесь нужно рамками, по крайней мере, десятилетий, но отнюдь не руководствоваться тем, какие выборы состоятся вскоре.
Прошу смотреть также:
А от по суті складно. З різних причин. Бо зміст реформи змінювався на всьому протязі її обговорення: то Президента обирають в парламенті, то уже не обирають, то пропонують двопалатний парламент, то уже ні... Все це залишає одне враження - люди самі не знають, що вони роблять, для чого вони те роблять, натомість іде бурхлива імітація змін під гучні крики "Халва!". Спробуй-но розберись пересічному українцеві! Звичайно, раз це кимось робиться, то, мабуть, вони мають якісь свої підстави, мотиви так чинити. Але для мене це виглядає як якесь брудне вовтуження без видимої користі для України.
Тому, коли пишуть люди, що вони не можуть визначитися відносно реформи, тобто мається на увазі її зміст, я їх дуже добре розумію з тієї простої причини, що не можу визначитися сам. Балачок на цю тему багато, дописів чимало, причому з протилежними присудами щодо самої реформи...
Кажуть, що не видно особливої різниці між президентськими США і Францією, і парламентськими Німеччиною і Великобританією. Що ж сказати, справді так. І там, і там високий рівень життя, і всюди демократія - не видно якихось переваг. То заради чого весь ґвалт?
Мені наприклад дуже не подобається в сучасній Конституції України те, і це, наскільки мені відомо, не було змінено, наскільки складно, майже неможливо, провести процедуру імпічменту президента. Тут питання не в Ющенко, і не в иншій персоні, а хоча б у тих прикладах, які дає нам історія США, чи нещодавня історія України.
Не подобається також що термін, на який обираються депутати збільшено до 5 років, бо на мою думку навпаки, це президентський термін потрібно було скорочувати до 4. В такому разі зворотній зв'язок сильніший і можна було сподіватись на якусь трохи більшу демократичність української влади. Але це - деталі. А найбільший, найсильніший аргумент на користь скасування політреформи це ганебний спосіб її прийняття.
А вот по сути сложно. По разных причинах. Потому что содержание реформы изменялось на всем протяжении его обсуждения: то Президента избирают в парламенте, то уже не избирают, то предлагают двухпалатный парламент, то уже нет... Все это оставляет одно впечатление - люди самые не знают, что они делают, для чего они это делают, вместе с тем идет бурная имитация изменений под возгласы "Халва!". Попробуй-ка, разберись среднему украинцу! Конечно, раз это кем-то делается, то, наверное, они имеют какие-то свои основания, мотивы так действовать. Но для меня это выглядит как какое-то грязная возня без видимой пользы для Украины.
Поэтому, когда пишут люди, что они не могут определиться относительно реформы, то есть имеется в виду ее содержание, я их очень хорошо понимаю по той простой причине, что не могу определиться сам. Болтовни на эту тему много, статей немало, причем с противоположными выводами относительно самой реформы...
Говорят, что не видно особой разницы между президентскими США и Францией, и парламентскими Германией и Великобританией. Что ж сказать, в самом деле, все так. И там, и там высокий уровень жизни, и всюду демократия - не видно каких-то преимуществ. Так ради чего весь шум?
Мне, например, очень не нравится в современной Конституции Украины то, и это, насколько мне известно, не было изменено, насколько сложно, почти невозможно, провести процедуру импичмента президента. Здесь вопрос не в Ющенко, и не в другой персоне, а хотя бы в тех примерах, которые дает нам история США, или недавняя история Украины.
Не нравится также, что срок, на который избираются депутаты увеличен до 5 лет, потому что на мой взгляд наоборот, это президентский срок нужно было сокращать до 4. В таком случае обратная связь сильнее и можно было надеяться на какую-то немного большую демократичность украинской власти. Но это - детали. А наибольший, самый сильный аргумент в пользу отмены политреформы это позорный способ ее принятия.
А приймалася політреформа, дозволю собі цитату, "під тиском, що межує з шантажом. Коли депутати, відчуваючи, що Ю[щенко] все одно переможе, але без них це відбудеться набагато складніше, і можливо з кровью, намагаються витиснути для себе додаткові кілька місяців переваг..."
Цілком підтримую. Бо від цього всього просто відгонить якимось шахрайством. І коли для того, що б її прийняти, використовується ледь замаскований шантаж, то це принаймні ставить під сумнів саму політреформу, її легітимність, та й навіть саму легальність. Коли перед країною стоїть питання, як виборсатись з тієї халепи, в яку її загнали фальсифікації, а старий маразматик Кравчук натомість починає при цьому щось патякати про Іосіфа Вісаріоновича...
Я не хочу сказати, що за змістом та реформа якась некорисна, шкідлива - мені взагалі складно дати їй оцінку, але мене обурює яким злочинним способом її протягували, і до виборів і під час, і я не вірю, що добру справу довелося би робити такими брудними засобами. Я не вірю, що може бути щасливою жінка, яка завагітніла від зґвалтування, а саме таким чином слід характеризувати стан справ з українською Конституцією сьогодні.
І якщо, наскільки зараз з'ясовується, проблема полягала не в тому, що Конституція була погана, а в тому, що вона не виконувалась, то який сенс її міняти? Не виконувалась і порушувалась Кучмою, і знову ж таки зараз порушується (дивись Українська демократія як першоквітневий жарт). І звісно, за такого ставлення до неї буде порушуватися - якщо Основний закон перетворюють уже не на дишло навіть, а на розмінну монету у якихось кулуарних домовленостях, то про яку повагу може тут йтися?
Українська Конституція зараз покалічена, понівечена і сплюндрована. Нам потрібно щонайменше відновити статус-кво.
А принималась политреформа, позволю себе цитату из письма, "под давлением, которое граничит с шантажом. Когда депутаты, предчувствуя, что Ю[щенко] все равно победит, но без них это произойдет намного сложнее, возможно с кровью, стараются выдавить для себя дополнительные несколько месяцев преимуществ..."
Полностью поддерживаю. Потому что от этого всего (продавливания реформы) просто отгонит каким-то мошенничеством. И если для того, чтобы ее принять, используется едва замаскированный шантаж, то это, по крайней мере, ставит под сомнение самую политреформу, ее легитимность, да и даже саму легальность. Если перед страной стоит вопрос, как выбраться из того переплета, в который ее загнали фальсификации, а старый маразматик Кравчук вместо того начинает при этом что-то молоть об Иосифе Виссарионовиче...
Я не хочу сказать, что по смыслу эта реформа какая-то бесполезная, или вредная - мне вообще сложно дать ей оценку, но меня возмущает, каким преступным способом ее протягивали, и до выборов и во время, и я не верю, что доброе дело пришлось бы делать, используя такие грязные средства. Я не верю, что может быть счастливой женщина, которая забеременела от изнасилования, а именно таким образом следует характеризовать состояние дел с украинской Конституцией сегодня.
И если, насколько сейчас выясняется, проблема состояла не в том, что Конституция была плохая, а в том, что она не выполнялась, то какой смысл ее менять? Не выполнялась и нарушалась Кучмой, и опять же сейчас нарушается (смотри Украинская демократия как первоапрельская шутка). И конечно, при таком отношения к ней будет нарушаться - если Основной закон превращают уже не в дышло даже, а в разменную монету в каких-то кулуарных договоренностях, то о каком уважении может здесь идти речь?
Украинская Конституция сейчас искалечена, исковеркана и унижена. Нам нужно, по меньшей мере, восстановить статус-кво.
Отже зараз ситуація така, що зміни до Конституції, так чи инакше, прийняті, і вони через декілька місяців мають вступити в дію. Думаю, для України було б дуже добре, якби того не сталося. Яким же чином це можна було б здійснити?
По-перше, Конституційний суд. Не впевнений, що це така уже добра ідея. Хоча б тому, що після того, як цей, прости господи, суд дозволив Кучмі обиратися на третій термін, а потім, абсолютно безвідповідально змінив закон (це за день до голосування!) про вибори, довіри до нього катма. Звичайно, після того як навіть та кулуарна домовленість (зміни до закону в обмін на реформу) була порушена однією зі сторін, инша має моральне право на оскарження в свою чергу, але це слабка втіха, хоча б тому, що в своєму поточному складі Конституційний суд то окрема проблема, то ж не варто змішувати дві проблема до купи.
По-друге. За кілька місяців має бути ще одне голосування у Верховній Раді щодо внесення чергових змін до Конституції щодо місцевого самоврядування, які, так видається, викликають менше заперечень. Отже, я гадаю, це була б добра нагода виправити становище. Тут потрібна оцінка того, що відбулося, потрібне усвідомлення того, що поводитись з Конституцією в такий спосіб - абсолютно недопустимо, потрібно - я не знаю, як зробити инакше - спочатку відновити статус-кво, тобто Конституцію в тому стані, в якому вона перебувала до внесення змін, і уже тоді починати нормальний, цивілізований, легітимний процес внесення змін, якщо звичайно вони потрібні, діючи бажано в такій спосіб, щоб одна зміна приймалася за один раз.
Краще зробити так, бо в противному разі, ті зміни нам ще не раз зле відгукнуться.
Итак, сейчас ситуация такова, что изменения в Конституцию, так или иначе, приняты, и они через несколько месяцев должны вступить в силу. Думаю, для Украины было бы очень хорошо, если бы того не произошло. Каким же образом это можно было бы осуществить?
Во-первых, Конституционный суд. Не уверен, что это такая уж хорошая идея. Хотя бы потому, что после того, как этот, прости господи, суд разрешил Кучме избираться на третий срок, а потом абсолютно безответственно изменил закон (это за день до голосования!) о выборах, доверия к нему нет. Конечно, после того как даже та кулуарная договоренность (изменения в закон в обмен на реформу) была нарушена одной из сторон, другая имеет полное моральное право на обжалование в свою очередь, но это слабое утешение, хотя бы потому, что в своем текущем составе Конституционный суд это отдельная проблема, поэтому не следует смешивать две проблемы в кучу.
Во-вторых. Через несколько месяцев может состояться еще одно голосование в Верховной Раде относительно внесения очередных изменений в Конституцию относительно местного самоуправления, которые, как представляется, вызовут меньше возражений. Думаю, это был бы благоприятный случай исправить положение. Здесь нужна оценка того, что случилось, осознание того, что вести себя с Конституцией таким образом - абсолютно недопустимо, нужно - я не знаю, как сделать иначе - сначала восстановить статус-кво, то есть Конституцию в том состоянии, в котором она находилась до внесению изменений, и уже тогда начинать нормальный, цивилизованный, легитимный процесс внесения изменений, если конечно они нужны, действуя желательно таким образом, чтобы одно изменение принималось за один раз.
Лучше сделать так, потому что в противном случае, те изменения нам еще не раз плохо аукнутся.
Минулого разу нам в нашій подорожі, як я і сподівався, таки вдалося дістатися до Донецької області. Пригадуєте? Наш автобус зупинився перед двоповерховим бараком, на гаразд, будинком, де тулився зашифрований штаб Ющенко. Зашифрований, бо ніяких розпізнавальних знаків там - таблички чи (боже борони!) відповідної агітації - не було, що, попри те, не завадило якимось придуркам кидати у вікно тієї кімнати, де він розміщався, якийсь, очевидно, запалений предмет, то ж коли ми приїхали, шибки того вікна були цілі, але сама рама і стіна понад і навколо нього була закопчена.
Бачите ці похмурі обличчя? Відчуваєте цю озлобленість і ворожість? Так ото ж - Донецька область це вам не хухри-мухри. В дорозі почитали місцеві газети: "рижая чума" (це дається взнаки місцевий різновид дальтонізму), "антиконституционний путч", "беснующаяся толпа" (це про те, що відбувалося в Києві), "американские агенти", "воровка Юлечка" (це про життя взагалі)... Коротше, "Отакое от!".
В прошлый раз нам в нашем путешествии, как я и надеялся, все-таки удалось добраться до Донецкой области. Припоминаете? Наш автобус остановился перед двухэтажным бараком, ну хорошо, домом, где ютился зашифрованный штаб Ющенко. Зашифрованный, потому что никаких распознавательных знаков там - скажем, таблички, или (боже сохрани!) соответствующей агитации - не было, что, вопреки тому, не помешало каким-то придуркам бросать в окно той комнаты, где он размещался, какой-то, очевидно, горящий предмет, потому что когда мы приехали, стекла в том окна были целые, но самая рама и стена свыше и вокруг него была в копоти.
Видите эти угрюмые лица? Чувствуете эту озлобленность и враждебность? То-то же - Донецкая область это вам не хухры-мухры. В дороге почитали местные газеты: "рыжая чума" (это местная разновидность дальтонизма), "антиконституционный путч", "беснующаяся толпа" (это о том, что происходило в Киеве), "американские агенты", "воровка Юлечка" (это о жизни вообще)... Короче, "Отакое от!".
Гаразд, вийшли з автобуса, виклали сумки, стоїмо, чекаємо. Наші керівники як зайшли до будинку, так їх звідти і немає. Приходять люди з першої групи (та що відправлялася з Хмельницького 19 числа - у попередньому випуску), розповідають, що штаб тут, а живуть вони в якомусь профілакторії, при тому майже ніхто не знає, куди хто має бути розподілений по дільницях. Стоїмо, чекаємо. Набридає, переходимо дорогу, підсуваємось ближче до будинку. Ніхто так нічого і не знає. Гаразд, заходимо до самого будинку. Година минає, друга. Посидів, погуляв. Не витримую, заглядаю в кімнату штабу - там сидить і стоїть чоловік двадцять (кімната три на п'ять метрів), говорять всі одночасно, столи завалені якимись паперами, коротше бурхлива діяльність і ніфіга не ясно. Хтось заходить, хтось виходить...
Зрештою проясняється, що в цей час штаб мучительно намагається з'ясувати, хто ж із тих, що писали заяви у Хмельницькому, таки приїхав, хто ні, хто є тут зараз, а хто десь подівся, кого поставити на яку дільницю, бо, як виявляється, декотрі зовсім не мають членів від Ющенко. Отже старі списки виправляються, нові не встигають узгоджувати...
В кімнаті навпроти сидить чоловік тридцять, чекають. Ну, думаю, раз люди сидять, чогось чекають, не буду відриватися від колективу, також присідаю, чекаю. Нарешті, починають приходити якісь люди, викрикувати прізвища, і забирати тих, хто відгукується, розбавляючи свої вигуки ремствуваннями "а де ж цей подівся? а де ж того знайти?". Моє прізвище не викрикують. Зрештою, уже добре під вечір, хтось приходить, каже, щоб з ним йшли ті, кого ще не розібрали - він розмістить нас на ніч, то складіть список. Вписуюсь у список. За деякий час врешті з тим списком з'являється инша людина, питає хто тут Лихо і чого я раніше не обзивався, бо він уже всіх розвіз, і що йому тепер робити, і взагалі...
Ні, я нікого не звинувачую, я навіть нікому нічого не закидаю, але, чорт забирай, можна було комусь пояснити - ще на вокзалі, чи уже в автобусі чи при виході з нього, чи потім - що робиться зараз і що слід робити нам!? Я просто хочу сказати, що організація була, на мій погляд, на (дуже) низькому рівні. Я розумію, що це виключні обставини, що наші керівники, можливо, самі нічого заздалегідь не знали, але я також пригадую, як були організовані з боку штабів вибори у Хмельницькому, і я не можу сказати, що там організація була кращою. А попереду чергові вибори і чи будуть зміни на краще в цьому плані?..
Зрештою, ще через пів години, разом ще з одним чоловіком з Хмельницького, розподіленим на сусідню дільницю, ми сідаємо в роздовбаний Запорожець і їдемо в село з чарівно-поетичною назвою Завидо-Кудашево.
Хорошо, вышли из автобуса, выложили сумки, стоим, ждем. Наши руководители как зашли в дом, так их оттуда и нет. Приходят люди из первой группы (та, что отправлялась из Хмельницкого 19 числа - в предшествующем выпуске), рассказывают, что штаб здесь, а живут они в каком-то профилактории, при том почти никто не знает, куда кто должен быть распределен по участкам. Стоим, ждем. Надоедает, переходим дорогу, пододвигаемся ближе к дому. Никто так ничего и не знает. Хорошо, заходим в сам дом. Час проходит, второй. Посидел, погулял. Не выдерживаю, заглядываю в комнату штаба - там сидит и стоит человек двадцать (комната три на пять метров), говорят все одновременно, столы завалены какими-то бумагами, короче бурная деятельность и нифига не ясно. Кто-то заходит, кто-то выходит...
В конце концов проясняется, что в это время штаб мучительно старается выяснить, кто же из тех, что писали заявления в Хмельницком, все-таки приехал, кто нет, кто есть здесь и сейчас, а кто куда-то подевался, кого поставить на какой участок, потому что, как обнаруживается, некоторые совсем не имеют членов от Ющенко. Поэтому старые списки исправляются, новые не успевают согласовывать...
В комнате напротив сидит человек тридцать, ждут. Ну, думаю, раз люди сидят, чего-то ждут, не буду отрываться от коллектива, также приседаю, жду. Наконец начинают приходить какие-то люди, выкрикивать фамилии и забирать тех, кто откликается, разбавляя свои восклицания возмущенным "а где же этот делся? а где же того найти?". Мою фамилию не выкрикивают. В конце концов, уже хорошо под вечер, кто-то приходит, говорит, чтобы с ним шли те, кого еще не разобрали - он разместит нас на ночь, так составьте список. Вписываюсь в список. Через некоторое время, наконец, с тем списком появляется другой человек, спрашивает, кто здесь Лыхо, и почему я раньше не обзывался, потому что он уже всех развез, и что ему теперь делать, и вообще...
Нет, я никого не обвиняю, я даже никому ни в чем не упрекаю, но, чьерт побьери, можно было кому-то объяснить - еще на вокзале, уже ли в автобусе или при выходе из него, или потом - что происходит сейчас и что следует делать нам!? Я просто хочу сказать, что организация была, на мой взгляд, на (очень) низком уровне. Я понимаю, что это исключительные обстоятельства, что наши руководители, возможно, самые ничего заранее не знали, но я также помню, как были организованы со стороны штабов выборы в Хмельницком, и я не могу сказать, что там организация была лучшей. А впереди очередные выборы и будут ли перемены к лучшему в этом плане?..
Наконец еще через пол часа, вместе с одним человеком из Хмельницкого, распределенным на соседний участок, мы садимся в раздолбанный Запорожец и едем в село с поэтическим названием Завидо-Кудашево.
По дорозі Громило (це прізвище чоловіка, який нас віз) прояснює ситуацію. Виявляється, спочатку вони заходилися складати списку у розрахунку, що вони зможуть "покрити" всі дільниці членами комісій від Ющенко з місцевих мешканців. Потім надійшла вказівка з Києва, що ні, приїдуть люди з инших областей, по двоє на дільницю. Отже списки переробляються, по два члена комісії від Ющенко, яких (можна собі уявити!) з таким трудом знайшли серед місцевих, доводиться вилучати, вибачатись перед людьми... Потім - це списки уже перероблені - надходить ще вказівка, що не по два, а по чотири члени будуть "зі сторони" - списки переробляються вдруге...
Отже, гармидер був неприємний. Але те, що до роботи в виборчих комісіях залучалися люди з инших областей, мушу я тут сказати, це абсолютно правильно. Бо місцеві жителі, при всіх їх можливих чеснотах (а погодитись брати участь у роботі виборчої комісії як її член від Ющенко в Донецькій області то уже чогось варто), дуже залежні, несміливі, на них легко натиснути. Людям з инших областей в цьому плані набагато легше, і тому, що вони не залежать від місцевої влади, і тому, що вони не відчували на собі того психологічного тиску, або, принаймні, не в такій мірі.
І коли мені кажуть які, мовляв, там страшні люди живуть у Донецькій області, що проголосували за такого покидька як Янукович, мені хочеться наголосити на ишому: подумайте про те, як доводилося тим, хто таки боровся, бодай на якомусь ментальному, психологічному рівні, опирався, і таки вистояв і проголосував за Ющенко. Нам тут у Львові-Хмельницькому-Києві було простіше...
Громило хвалиться, каже, що в його селі за Ющенко проголосувало аж 11% виборців. Як для Донецької області це справді чимало. Розказує, як проводили в його школі (він учитель) збори про відділення від України - голоси розділись десь навпіл... Зрештою, приїхали —
По дороге Громило (эта фамилия человека, который нас вез) проясняет ситуацию. Оказывается, сначала они принялись составлять списки в расчете, что они смогут "покрыть" все участки членами комиссий от Ющенко из местных жителей. Потом поступило указание из Киева, что нет, приедут люди с других областей, по два на участок. Поэтому списки переделываются, по два члена комиссии от Ющенко, которых (можно себе представить!) с таким трудом нашли из местных, приходится удалять, извиняться перед людьми... Потом - это списки уже переработаны - поступает еще указание, что не по два, а по четырех члены будут "со стороны" - списки переделываются еще раз...
Итак, беспорядок был неприятный. Но то, что к работе в избирательных комиссиях привлекались люди с других областей, должен я здесь сказать, это абсолютно правильно. потому что местные жители, при всех их возможных добродетелях (а согласиться принимать участие в работе избирательной комиссии как ее член от Ющенко в Донецкой области это уже чего-то стоит), очень зависимы, несмелы, на них легко нажать. Людям с других областей в этом плане намного легче, и потому, что они не зависят от местной власти, и потому, что они не ощущали на себе того психологического давления, или, по крайней мере, не в такой степени.
И когда мне говорят какие, мол, там страшные люди живут в Донецкой области, что проголосовали за такого подонка как Янукович, мне хочется подчеркнуть другое: подумайте о том, как приходилось тем, кто все-таки боролся, пусть на каком-то ментальном, психологическом уровне, сопротивлялся, и все-таки выстоял и проголосовал за Ющенко. Нам здесь во Львове-Хмельницком-Киеве было проще...
Громило хвалится, говорит, что в его селе за Ющенко проголосовало целых 11% избирателей. Как для Донецкой области это действительно немало. Рассказывает, как проводили в его школе (он учитель) собрание об отделении от Украины - голоса разделись где-то пополам... В конце концов, приехали —
це, так би мовити, офіційна назва села, як воно проходить по документах. Назва та походить начебто від імені колишньої, ще за царів власниці того села - Кудашевої, а "Завидо" це не від слова "завидовать" (заздрити), а від слова "завідувати". Але місцевим мешканцям, мабуть, вона видається якоюсь занадто поетичною, тому вони перехрестили своє село на Хлопово.
В селі мешкає чоловік може п'ятсот. Є навіть клуб - гарна будова, нема чого сказати, тільки от дах там обвалився. В ній же і розміщувалася дільниця №48. А моя, №47, була у сусідньому селі, яке знову ж таки, має офіційну назву - Завидо-Борзенка, від якогось напів-мітологічного Борзенка, і неофіційну, народну - Березівка (чи то Дерезівка?). Сподіваюсь доберемося туди наступного разу. Там дільниця розміщалась у покинутому дитячому садочку - бо дітей немає. Ще там тулиться аптека і є одне приміщення, де й проводились вибори, і де збираються селяни, коли когось хоронять.
Колись у селах були колгоспи, ферми - зараз від них залишилися одні стіни - все решта розтягли, хто на що міг. Роботи в селі немає, а звідки їй узятись? Хто може їздить на шахту за -надцять кілометрів, хто не може... Отже звичайні картини нужденного, забитого, винищеного українського села. І коли я, повертаючись з Добропілля, чую як жінки-бабки - замазюкані, нещастні - балакають між собою про американських агентів я ніяковію, далебі, це настільки абсурдно, що божеволієш. Але ж, звичайно, відкрити рота на місцевого сільського голову то страшно, инша річ ці підлі і підступні американські агенти - от, мовляв, чому ми погано живемо!..
Поселив нас Громило у батюшки у Завидо-Кудашево. Хоча батюшка в селі є, та церкви немає, то ж половина хати в батюшки править за церкву. Нещодавно закололи хазаєва свиню, то частина туші лежить ще у ґанку.
По нашому приїзді починають хазяйва нам розповідати про Ющенко, про те, що діється в країні, про несправедливість і брехню - що ж нам розповідати, ми уже обізнані, але, мабуть, людям просто ні з ким про те поговорити - слухаємо. Звісно як є батюшка, то є у селі й якась паства, але, скаржиться батюшка, його настанов щодо Ющенко вона не сприймає, бо... так.
Зрештою зробили нам ліжко одне на двох і лягли ми спати. Та й правда, час у ліжечки. Добраніч! Добраніч! Добраніч! Я вам ще тільки скажу, що наступного разу, зранку, коли ми прокинемось, ми муситимемо повернутись у Добропілля, бо... так того хотіли боги. А-аг (це я позіхаю).
(Далі буде)
это, так сказать, официальное название села, как оно проходит по документам. Название это походит будто бы от фамилии бывшей, еще при царях собственницы того села - Кудашевой, а "Завидо" это не от слова "завидовать", а от слова "заведовать". Но местным жителям, наверное, оно кажется каким-то слишком поэтическим, поэтому они перекрестили свое село на Хлопово.
В селе живет человек может пятьсот. Есть даже клуб - хорошее здание, нечего сказать, только вот крыша там обвалилась. В нем же и размещался участок №48. А мой, №47, был в соседнем селе, которое опять же, имеет официальное название - Завидо-Борзенка, от какого-то полу-мифологческого Борзенко, и неофициальное, народное - Березовка (то ли Дерезовка?). Надеюсь, доберемся туда в следующий раз. Там участок размещался в покинутом детском садике - потому что детей нет. Еще там ютится аптека и есть одно помещение, где и проводились выборы, и где собираются селяне, когда кого-то хоронят.
Когда-то в селах был колхоз, фермы - сейчас от них остались одни стены - все остальное растянули, кто на что мог. Работы в селе нет, а откуда ей взяться? Кто может ездит на шахту за -надцять километров, кто не может... То есть, обычные картины убогого, забитого, измученного украинского села. И когда я, возвращаясь из Доброполья, слышу как женщины-бабки - выпачканые, несчастные - говорят между собой об американских агентах я теряюсь, в самом деле, это настолько абсурдно, что сходишь с ума. Но ведь, конечно, открыть рот на местного сельского председателя это страшно, другое дело эти подлые и коварные американские агенты - вот, мол, почему мы плохо живем!..
Поселил нас Громило у батюшки в Завидо-Кудашево. Хотя батюшка в селе есть, но церкви нет, поэтому половина дома у батюшки правит за церковь. Недавно закололи хозяева свинью, часть туши лежит еще в крыльце.
После нашего приезде начинают хозяева нам рассказывать про Ющенко, о том, что творится в стране, о несправедливости и вранье - что ж нам рассказывать, мы уже "в курсе", но, наверное, людям просто не с кем о том поговорить - слушаем. Конечно, если есть батюшка, то есть в селе и какая-то паства, но, жалуется батюшка, его увещеваний относительно Ющенко она не воспринимает, потому что... так.
Наконец сделали нам кровать одну на двоих и легли мы спать. Да и правда, час у ліжечки. Добраніч! Добраніч! Добраніч! Я вам еще только скажу, что в следующий раз, утром, когда мы проснемся, мы вернемся в Доброполье, потому что... так того хотели боги. А-аг (это я зеваю).
(Продолжение следует)
Далебі, що то за кепський смак у вас, шановний/а, читати анекдоти зранку в розсилці про політику. Читати треба твори красного письменництва. Наприклад, от такі як Патрик Зюскинд пише (вони коротенькі!; російською):
На, гаразд, виключно для тих в офлайні:
Ой, баби! До мене сьогодні Василь приходив... Посидів-посидів, помовчав-помовчав, а потім накинувся на мене і зґвалтував!.. А навіщо приходив? — не сказав...
Дівчинка в пісочниці ліпить пасочки. Поруч лежить окривавлений, понівечений труп.
— (перехожий, вказуючи на труп) Ой, дівчинко, а це що т-таке?..
— А хай він мої пасочки не топче!
Ну! — знову проблискує жіноча тема. Я знаю, весна це, чи що...
Право же, что это за скверный вкус у вас, уважаемый/ая, читать анекдоты утром в рассылке про политику. Читать надо произведения художественной литературы. Например, вот такие как Патрик Зюскинд пишет (они коротенькие!):
Ну, хорошо, исключительно для тех в офлайне:
Ой, бабы! Ко мне сегодня Василь приходил... Посидел-посидел, помолчал-помолчал, а потом набросился на меня и изнасиловал!.. А зачем приходил? — не сказал...
Девочка в песочнице лепит пасочки. Рядом лежит окровавленный, истерзанный труп.
— (прохожий, указывая на труп) Ой, девочка, а это что т-такое?..
— А пусть он мои пасочки не топчит!
Ну! — снова проблескивает женская тема. Я знаю, весна это, что ли...
Будьласка, надcилайте ваші листи на адресу les2@ua.fm.
Ваші листи публікуються тільки при наявності дозволу на таку публікацію. Якщо такий дозвіл відсутній, то автор, при бажанні опублікувати вашого листа, намагатиметься отримати такий дозвіл.
Ваші персональні дані, вказані в листі, публікуються тільки при наявності вашого дозволу на таку публікацію. Проте автор залишає за собою право цитувати, а також, при потребі, переповідати зміст ваших листів.
Пожалуйста, отправляйте ваши письма по адресу les2@ua.fm.
Ваши письма публикуются только при наличии разрешения на такую публикацию. Если такое разрешение отсутствует, то автор, при желании опубликовать ваше письмо, будет пытаться получить такое разрешение.
Ваши персональные данные, указанные в письме, публикуются только при наличии вашего разрешения на такую публикацию. Однако автор оставляет за собой право цитировать, а также, при потребности, пересказывать содержание ваших писем.
Наразі у мене все і я прощаюся з вами, шановні читачі, до наступного випуску розсилки. На все добре!
Автор розсилки: Олександр Лихо
Пока у меня все и я прощаюсь с вами, уважаемые подписчики, до следующего выпуска рассылки. Всего доброго!
Автор рассылки: Олександр Лыхо
Всі авторські права на оригінальні матеріали, що публікуються в розсилці, належать її автору - Олександрові Лиху (Олександр Лихо), якщо не вказано противного. Проте, я даю вам дозвіл на публікацію згаданих матеріалів при умові, що при їх публікації ви вкажете безпосередньо після або до них авторство, посилання на цю розсилку і посилання на ділянку (веб-сайт) автора Soft навколо.
Все авторские права на оригинальные материалы, которые публикуются в рассылке, принадлежат автору - Олександру Лыхо, если не указано противное. Однако, я даю вам разрешение на публикацию указанных материалов при условии, что при их публикации вы укажете непосредственно после или до них авторство, ссылку на эту рассылку и ссылку на веб-сайт автора Soft навколо.
очима пересічного українця
| http://subscribe.ru/
http://subscribe.ru/feedback/ |
Подписан адрес: Код этой рассылки: state.politics.president |
Отписаться |
| В избранное | ||
