Последние новости

Українська культура. Можливості. Лютий.
2012-02-20 22:28 garagegang
Дізнайся більше про події української культури.

У нас тільки найцікавіше:

Виставка Марії Паленко "Місто снігу" (Київ), міжнародний фото-проект "Війна краде дитинство" (Київ), майстер-класи " Art Invanders" (Херсон), виставка еко-плакату (Донецьк), концерт ДахаБраха + Port Mone ( Київ, Одеса, Вінниця, Тернопіль, Львів), Електронний концерт Крихітки (Київ), Черкаські джазові дні 2012, Даніїл Хармс у Вільній сцені (Київ), Спектакль "Облом off" (Харків), Театральний фестиваль Лютий/ Февраль" №4 (Херсон)




Можливості. Лютий 2012.

Виставка про освіту в Канаді, стипендії на вивчення соціальних наук в Німеччині та політехнічних наук - в Тайвані, стажування в США, конкурс Future Generation, фестиваль цифрового короткометражного кіно, лекторій "Експерт" з мистецтва та багато іншого. 

Владимир Ленин - Николай Амосов
2012-02-18 18:56 ukraine2world

Незалежність чи вічний пошук "Вождя"?
2012-01-10 16:45 polar_bird

Коментарі відмикаю, враження можна лишити під статтею
2011-12-22 16:40 polar_bird

Маски-шоу та народна боротьба
2011-11-24 13:21 garagegang

ВЕЛИКА ІДЕЯ запитала філософа, координатора громадського партнерства, представника ЗМІ та соціолога про те, чи вийдуть українці на вулиці у 2012-му?

Summertime - Carol of the Bells
2011-11-22 20:43 ukraine2world

Націоналізм радянського розливу
2011-10-25 17:06 polar_bird

Николай Скрипник - Степан Бандера
2011-10-13 22:35 ukraine2world

ТОЧКА ДОСИТЬ
2011-09-15 14:11 garagegang
«Обирай життя. Обирай роботу. Обирай кар'єру. Обирай родину. Обирай великі телевізори, пральні машини, автомобілі, CD-плеєри, электричні консервні ножі. Обери собі курорт и шикарні валізи... - повторюють рефреном ринки, зомбуючи разом із Марком Рентоном із “Trainspotting” усіх навколо, - прагни стати Пайком, бо ти ж бачиш лише рекламну картинку розкішної машини на серпантині і продовження історії тобі знати не потрібно». І проблема зовсім не в тому, що людині властиве прагнення до комфортного побуту, естетики дозвілля, вишуканих розваг, а в тому, що для мас створюється настільки недосяжна картинка, що навіть на створення її ілюзії із пластикових канделябрів і скляних коштовностей доводиться працювати нон-стоп, відтак, простору для думок не залишається. Тим часом, якість виробів для створення досягнення омріяного, від електричної жарівки до статусного автомобіля, цілеспрямовано знижується до такого рівня, щоб зберігати постійну потребу в оновленні, заміні і здобуванні. Відтак, немає жодних шансів знайти ту точку правильного ДОСИТЬ – не надмірного і не до краю нестерпного, а стимулюючого.

Тези до 20-річчя незалежності
2011-08-24 15:45 yury_108

От і 20-річчя незалежності України. З кількох спроб  здобути незалежність, що здійснювались українцями на протязі XVII-XX століть, остання - найбільш вдала. Вже 20 років Україна незалежна. Ясновельможному гетьману Богдану Хмельницькому вдалося де-факто на 9 років зробити свою державу незалежною, але Гетьманщина не стала  соборною державою. Гетьмани Іван Виговський і Дмитро Дорошенко могли мріяти  виключно про автономію України в складі чужих держав, як згодом і Іван Мазепа. З останніми сполохами Гайдамаччини затухає українська пасіонарність. Українці служать чужим державам, підсилюючи їх могутність. Це часом бува дуже успішно в індивідуальному плані, але це нічого не дає українській нації.

Але ХІХ  ст. не є втраченим чи провальним. Саме в цей час  з'являються сучасні українська літературна мова (І.Котляревський , Т.Шевченко) і наукова мова (М.Грушевський). Саме в цей час в Галичині з'являється українська ідеологія, а українці відчувають себе окремою, від росіян і поляків, модерною нацією.

Початок ХХ століття ознаменував появу українського націоналізму, як національної ідеології (брошура М.Міхновського "Самостійна Україна"). Вцілому, українська революція 1917-21 років виявилась невдалою. Гетьман П.Скоропадський дрейфував від повної незалежності до автономії в складі білої Росії. Петлюра зробив ставку на Антанту, а Антанта - на російських білогвардійців. Союзницькі відносини з Юзефом Пілсудським були куплені ним ціною зради Західної України. Українська армія ще спасе поляків під Варшавою від червоних, але  згодом і сам пан Юзеф розчарується в поляках.

Двадцяті та тридцяті роки ХХ століття - роки переосмислення причин минулих поразок і роки боротьби на новій ідейній основі. Зусиллями Дмитра Донцова  український націоналізм з ідеологічної концепції перетвориться на повноцінну і наукову ідеологію. Полковник Євген Коновалець, який фактично ніколи і не переривав боротьби за незалежність України, створює УВО, а згодом (1929р.) - Організацію українських націоналістів. Саме завдяки ОУН ідеологія українського націоналізму проникає вглиб української нації, до кожного села і хутора.

Хоча вцілому боротьба з російським імперіалізмом і виявилася невдалою, хоча УПА була знищена, але не капітулювала, ця боротьба зберегла українську націю від асиміляції і розчинення в росіянах. Без боротьби УПА навряд чи незалежна Україна постала би в 1991 році. А без цього Радянський союз продовжував би існувати і нині.

Однак безперервна боротьба на протязі майже століття підірвала сили української нації. Український націоналізм і російський комунізм знищили одне одного і на звільнене місце прийшов лібералізм, в потворному совковому варіанті. Бійці УПА лежать  в безіменних могилах Західної  і, частково, Східної України, Колими, Воркути, Караганди і інших місць. Мільйони українців виїхали "піднімати цілину", будувати "стройкі камунізма", вчитись до російських вузів та там і лишились, додаючи росіянам свіжої української крові. Навзаєм,  маємо в Україні 12 мільйонів "росіян", а насправді креолів у другому, третьому і наступних поколіннях. Українська нація за 20-30 роки ХХ століття в основному сформувалась в Західній Україні, але в Східній Україні цей процес був перерваний більшовицькою інвазією. В Східній Україні процес формування української нації продовжується на протязі останніх 20 років. Процес в цілому успішний, але низькоінтенсивний. Причина цього в тому, що сучасна українська держава не є тією державою, за яку поклали свої голови Степан Бандера і Роман Шухевич. Бо сучасна українська держава - українська лише за назвою, а насправді вона креольська.

Керівники цієї держави у своїй більшості є креолами, а не політичними українцями. Їх ідеологія - суміш совкового лібералізму з великоросійським шовінізмом. Майбутнього така держава не має і її очільники і, взагалі, сучасна креольська еліта, це добре розуміють. Тому й не пов'язують з Україною свого майбутнього. Вони купують палаци в Лондоні, тримають свої гроші в офшорах і вчать своїх дітей за кордоном.

Але час працює на нас, українців. Не можна весь час видумувати якійсь нові маніпулятивні технології, - у політтехнологів забракне креативу. Не можна до безкінечності обіцяти краще життя, яке так і не наступить. Не можна до безкінечності  брехати своєму народу, бо люди вже не вірять в ці брехні.

Потихенько вимирає радянське покоління, на стереотипах якого тримається креольський режим. На місці атомізованого пострадянського суспільства поступово формується  суспільство громадянське, з усвідомленням власної відповідальності за своє життя. Ідеї українського націоналізму поступово проникають в Східну Україну. Замовчувані радянським, а потім і креольським режимом історичні факти досягають умів широкого загалу. Зіткнувшись з протидією російського імперіалізму в зовнішній політиці і світовій економіці, креольський режим, піджавши хвіст, відмовляється від проросійської пропаганди і навіть мімікрує під націоналізм.

Ідеологія креольського режиму не містить нічого позитивного і нічого не може дати українському народу. Совковий лібералізм - найбільш потворна форма західного лібералізму. Західний лібералізм давно вже став ідеологічним прикриттям паразитичного фінансового капіталу, який, під лозунгами свободи окремої особи, експлуатує власний народ всупереч національним інтересам. Лібералізм совковий - паразитизм у квадраті, оскільки експлуатація здійснюється компрадорською буржуазією в інтересах буржуазії іноземної.

Інша складова креольської ідеології - великоросійський шовінізм, також не життєздатна, оскільки інтереси справжнього російського імперіалізму не тільки протирічать національним українським  інтересам, вони протирічать і інтересам самих креолів. Тому режим Януковича розуміючи, що всілякі митні союзи з Росією означають навіть не неоколоніалізм, а класичний колоніалізм з втратою ним влади над Україною, намагаються отримати підтримку з Заходу. Звідси так званий ідеологічний конструкт "шляху до  Європи", що знаходиться на озброєнні креольських ідеологів мало не з часів президента Л.Кравчука.

В Європу Україну ніколи не візьмуть, оскільки це призведе до зміщення геополітичної вісі Європи, ще точніше, до втрати лідерства Німеччини і Франції у європейській спільноті. На це німці і французи ніколи не підуть. Але такі гасла цілком влаштовують, як європейців, так і наших креолів. Ситуація "очікування вступу" сприяє збереженню статусу-кво, коли українським заробітчанам максимально ускладнений шлях на Захід і це, внаслідок надлишку робочої сили, перешкоджає росту зарплат в Україні . З іншого боку, заробітчани, яким вдалося прорватися на Захід, живуть на напівлегальному, безправному становищі, і, звичайно, отримують низьку платню. Експлуатація української праці по обидва боки кордону вигідна і компрадорам, і європейцям.

Звісно, що існуючі протиріччя - антагоністичні і не можуть бути розв'язані еволюційним шляхом. Україна уже вагітна революцією, але ще нікому реально взяти владу. Ще немає партії, яка може взяти владу і ідеологія якої відповідала би національним інтересам. "Нам ні на кого надіятись, і ні на що сподіватись." - писав Микола Міхновський. І, додам від себе, нам немає потреби винаходити велосипед. Для взяття влади потрібна організація орденського типу, на кшталт ОУН, ОУН новітня, ОУН(н). І рано чи пізно вона буде створена. І наступне 20-річчя незалежності ми будемо святкувати у своїй державі.

24.08.2011р.                                                                                                                Юрій Проценко

а як вам таке?
2011-05-23 14:16 polar_bird
Конфлікту на День перемоги не було б, або він мав би зовсім інший, цивілізований перебіг, якби не наша інертність і необізнаність, якби ми не віддали Табачнику тієї роботи, за яку досі ніяк не може взятися квола місцева еліта. І тут правий Мирослав Маринович, звісно, свій протест проти тоталітарних символів можна було висловити інакше – через мирну анти-демонстрацію, вшанування жертв радянського режиму. Але чому Маринович не говорить про те, що така демонстрація мусила б також включати пам’ять про жертви УПА, й не тільки поляків та євреїв, але й тисяч українців, які тією чи іншою мірою ставали такими ж заручниками системи, як і хлопці в лісі. І що сам термін „визвольні змагання“ є облудним, бо ніхто не хоче заглиблюватися у дискусію про характер цього визволення, яке обернулося смертю для етнічних чи політичних опонентів. І про його наслідки для мирного населення.

http://zaxid.net/article/93163/

читаєм, читаєм, коментарі лишаєм!
2011-05-18 13:20 polar_bird

цікаво, це для нього похвала чи образа?
2011-05-13 15:35 polar_bird
Originally posted by polar_bird at цікаво, це для нього похвала чи образа?

медик за освітою - латину мусить знати

Черговий огидний пасквіль
2011-05-07 14:41 polar_bird
Originally posted by polar_bird at Черговий огидний пасквіль

Перевернутий прапор і "ворожа держава Україна": наївність чи шкідництво?
2011-04-08 15:32 polar_bird
Перевернутий прапор і "ворожа держава Україна": наївність чи шкідництво? - - Авторська колонка - Український тиждень

Український патріотизм молодого покоління природньо випливає з його національного самоусвідомлення, завданням інтелектуальної еліти мала б бути конвертація бездієвого патріотизму в патріотизм дієвий. Для цьогопотрібно чітко сказати: ми маємо власну державу, в ній нам не подобається це й це, його потрібно змінити ось так і так, результат має бути от таким. Це - державницький підхід.

Підхід антидержавницький полягає в цілком протилежному: якомога більшу частину активного свідомого населення (особливо молоді) потрібно переконати в тому, що не конкретна партія, група осіб чи ідеологія є її ворогом, а сама держава. Нехай вони популяризують інший прапор як "національний", носятся з ідеєю перенесення столиці чи зміни державних кордонів - це лише на руку тим, для кого сам факт існування незалежної української держави є головним болем. Адже якщо зараз кожен день існування незалежної держави Україна сприяє формуванню в ній української свідомості - то за умови позиціонування "українських патріотів" як ворогів цієї держави такий процес можна буде розвернути в цілком іншому напрямку.

Чому Україна не Британія
2011-03-11 01:44 yury_108
Писання Олександра Роджерса зазвичай не вирізняються глибокою аналітикою, але тут Сашко написав дійсно цікаву статтю про Британію і її правлячий клас. Звичайно, трохи гіпертрофовано показана роль королеви. Практично всі призначення королева робить не самостійно, а з подачі прем'єр-міністра. Тобто реальна влада концентрується саме в прем'єра. А ще Сашка дуже здивувало, що британська королева є главою церкви. Він би ще дужче здивувався, якби взнав, що королева є главою навіть не однієї, а відразу двох церков: англіканської та шотландської.
Хоча сам факт того, що автор звернувся до британської тематики вже робить йому честь, головного, тобто слона, Сашко не вгледів.
Що ж вирізняє Британію серед решти країн світу? На нашу думку, перш за все політичний устрій. Мес'є де Монтеск'є придумав свою теорію про поділ влади в країні на законодавчу, виконавчу і судову для таких же лохів, як він сам і, дуже можливо, що за англійські гроші. Нація жабоїдів живе вже при п'ятій республіці, а до цього у них за два з лишком століття були: королівська монархія - 1 шт., консульство, директорія і реставрація -по одній штуці, імперії - 2 шт., Паризька комуна і режим Віші - теж по одній. І всі ці біди з-за одного Монтеск'є, щоб він не родився!
Інша річ - стара добра Англія, яку ми з Роджерсом так любимо. Еге-ж, королю Карлу І голову таки відрубали, диктатура Кромвеля теж була, але відтоді все тихо. Британцю не прийде в голову ділити свою владу на три частини, бо всякий, хто читав про дослідження з фізики сера Айзека Ньютона, знає, що коли три сили (Лебідь, Рак і Щука) утворюють рівнодійну, то четверта (зовнішня, часто з ітонським акцентом) сила і визначає в який бік поїде віз.
Конституційного суду в Британії немає, позаяк немає і самої конституції. Це якраз не дивує. Не було в Британії і Верховного суду, як інституції. Його роль виконувала частина депутатів верхньої палати парламенту. Але під тиском Європи з 2005р. Верховний суд був утворений. Цікаво, що члени верхньої палати (Палати лордів) не можуть бути керівниками уряду, міністрами - можуть. Або ти керуєш, або наглядаєш за тими, хто керує.
Депутати нижньої палати, коли стають урядовцями, мандати, на відміну від українських нардепів, не здають. Хто закони приймає, той їх і виконує. Бо хто на законах розуміється краще за практика і хто краще за практика закон напише? Третій судить двох, а коли замість двох - один, то й суд йому не треба, бо плюралізм в одній голові зветься шизофренія.
Британці самі винайшли парламент і знають, що законодавча влада не повинна відриватись від виконавчої, бо тоді доходить до того, що партії, які делегували своїх депутатів в уряд, виражають цьому уряду вотум недовір'я. Оце і є політична шизофренія.
Палата лордів - персонізація "старої доброї Англії". Духовні лорди являються членами палати за посадою, світські - обираються пожиттєво. Цікаво, що світські лорди, як правило, землевласники. Як справедливо відмітив американський адмірал Мехен, в кризові періоди, люди, чий дохід залежить від торгівлі чи промисловості, є більш залежними від зовнішніх обставин, ніж землевласники, що живуть на ренту з землі. Лорди духовні можуть заблокувати прийняття скороспілих рішень, що руйнують так би мовити національну ідентичність.Загалом метод комплектації верхньої палати британського парламенту робить політичну систему країни дуже стійкою до кризових явищ.
В британців ще багато чого можна побачити корисного, але головне те, що в них немає поділу влади на частини. Тому й не заходило сонце над Британською імперією та, власне, і зараз не заходить, хоча імперію вони давно перейменували в Британську Співдружність.
До чого тут Україна? А до того, що нічого з вищепереліченого у нас немає. І наша компрадорська еліта зробить все, щоб і не було. І гнилий Захід, з Британією в тому числі, їм в цьому допоможе.
Тому наша революція повинна встановити в Україні конституційну монархію британського зразка. Можна навіть короля виписати з Британії. У прица Чарльза двоє синів від принцеси Діани, а корона в Британії лише одна. Хай друга буде українська!

Чому Росія не Англія?
2010-11-04 21:17 yury_108
Написав тільки що цікавий пост. А тут збережу його для себе і для читачів мого ЖЖ. Йдеться не більше і не менше, як про теорію еліти. Чи, вірніше, про один з аспектів цієї теорії - проблему ротації еліт. Дискусія почалася з обговорення статті Юрія Аммосова "Дваждырожденные (Вся надежда на быдло)" і мій пост можна вважати коментарем до цієї статті.

Все воспроизводиться, но по спирали, а не по кругу. Если время не революционное, то элита на 70-80% самовоспроизводиться. Революция обновляет элиту на 60-70%.
Идеал здесь - старая добрая Англия. С одной стороны, здесь есть родовая аристократия, ведущая свою историю от времен Кромвеля, а с другой - есть приток свежей крови, вроде баронессы Тетчер и  другого экс-премьера - Джона Мейджора.
Но английская политическая элита устроена по иному, чем постсоветская.
Во-первых, ее власть институизирована в виде верхней палаты парламента - Палаты лордов. До недавнего времени пэрство даже передавалось по наследству.
Во-вторых, источником богатства лордов является арендная плата за землю. Это способствует стабильности власти, т.к. кризисы и другие конфликты непосредственно на него не влияют, а цена земли только растет. Экономическая элита  не зависит от "трубы", как в нефте- и газодобывающих странах, или от цен на металл или семена подсолнечника, как в Украине.
В-третьих, в Англии, в отличии от России и всего постсоветского пространства, почти нет такого понятия, как капитализация власти. Все персонажи из статьи кормятся с этого и потому зависимы от власти. И вне власти - нет элиты. А лорд - всегда лорд.
Кроме того, нужно отметить, что российская (постсоветская) система элиты, есть система азиатская. Визирь может делать почти тоже, что и султан, но в один прекрасный момент ему могут прислать "шелковый шнурок". Кто подальше от султана, тому почти ничто не угрожает. Отсюда - застой и отсутствие прогресса.
Недостатки системы превращаются в ее  громадные преимущества, если во главе страны становится хороший организатор. Так Сталин в результате чисток 1937-38гг. сделал то, на что англичанам понадобилось бы 3-5 поколений. Но административные гении, вроде Сталина или Чингисхана, приходят к власти лишь в результате больших катаклизмов, пройдя жесточайшую систему индивидуального отбора, сравнимую с выращиванием крысоеда в железной бочке. Катаклизм ускоряет отбор политических групп, находящихся у власти, а отбор индивидуальный - проделывает ту же процедуру внутри правящей группы. Но как только наступают более-менее стабильные времена, система отбора перестает работать и во власти оказываются посредственности, причем на всех уровнях. И так до нового катаклизма или гибели системы.
Английская система административных гениев не рождает, но и катаклизмов у них со времен Кромвеля не происходит. Идет постоянная, ничем не сдерживаемая ротация элиты и постоянный  приток "свежей крови" путем инкорпорацию в элиту людей с низов. Иначе говоря, хотя один Сталин равен трем Черчиллям или пяти Тетчэр, но Черчилли и Тетчер постоянно правят Англией, а Сталин рождается раз в триста лет. Вот потому-то Россия - не Англия.
Об Украине пока говорить преждевременно, хотя Д.Донцов и  мечтал об ОУН, как о рыцарском ордене, естественно, обновляемом. Поскольку в современном мире правят ТНК, то и экономика будущей Украины должна быть сконцентрирована в нескольких суперкорпорациях, как это было сделано в Южной Корее. И кандидатам в олигархи должна противостоять не абстрактная демократия, которую олигархи скупают на корню всегда и везде, а  единая ОУН с Провидныком во главе. Тогда у нас будет и демократия в ее украинском варианте, и правовое государство, и эффективная экономика. Хотелось бы, что бы эта  мечта Д.Донцова сбылась.

А виявилось, не все Табачникам на радість
2010-10-30 22:05 yury_108
Нижче я вже приводив інфу російського походження, що в Україні відмінено дубляж іноземних (крім російських) фільмів українською мовою. Російські фільми і раніше не дублювалися. Виявилось, що не все так погано. Від дубляжу можна відмовитись, але тоді треба фільм супроводжувати українськими субтитрами. Тобто перемога українофобів не остаточна, а часткова. Хоча радості від цього все одно мало.


Украинский дубляж или субтитры должны быть в каждом фильме

В Минкульте объяснили, что имел в виду министр
Как сообщила пресс-служба Министерства культуры Украины, украинский дубляж, озвучку или субтитры фильмов никто не отменял.

Напомним, сегодня министр культуры Михаил Кулиняк сообщил, что приказ "О дублировании или озвучке или субтитрировании государственным языком иностранных фильмов" приостановлен. Как сообщает пресс-служба Минкультуры, этот приказ вообще не имел статуса нормативно-правового акта (то есть, не был зарегистрирован в Министерстве юстиции). Он касался лишь должностных лиц Госслужбы кинематографии, которые занимались выдачей прокатных удостоверений.

Дублирование, озвучка, или субтитрирование иностранных фильмов на украинском языке регламентируется действующим законодательством: Законом Украины "О кинематографии", в частности, статьей 6 ("применение языков в области кинематографии осуществляется согласно статье 10 Конституции Украины") и статьей 14 ("иностранные фильмы перед распространением в Украине в обязательном порядке должны быть дублированы или озвучены или субтитрованы государственным языком").

В апреле 2010 г. Министерство культуры и туризма создало рабочую группу, которая изучала применение норм законодательства о дублировании фильмов. По результатам ее работы был подготовлен проект решения правительства, принято Постановление Кабинета Министров от 21 июня 2010 года № 551 "О внесении изменений в Положение о государственном удостоверении на право распространения и демонстрирование фильмов" и приостановлено действие приказа Министерства культуры и туризма "О дублировании или озвучке или субтитрировании государственным языком иностранных фильмов".

Согласно Постановлению КМУ № 551, дистрибьюторские компании в условиях свободного рынка смогут самостоятельно избирать язык дубляжа или озвучки, если работы по дублированию или озвучению будут выполнены на территории Украины. Но при этом иностранный фильм, дублированный или озвученный любым языком, обязательно должен быть субтитрован на украинском языке. То есть, фильмы, на которые выдаются государственные удостоверения на право распространения и демонстрирования, в обязательном порядке должны быть дублированы, озвучены или субтитрованы на украинском языке.

Місцеві і всі наступні вибори будуть тільки демократичними...
2010-10-27 23:53 yury_108

Чи потрібен вуличним собакам "доступ до інформації"?
2010-10-24 01:38 yury_108
В українськім сегменті Інтернету гуляє чийсь заклик до пропагування прийняття законопроекту "Про доступ до публічної інформації". Пропонується тиснути на нардепів шляхом написання особистих листів всім, кому попало: нардепам, їх помічникам, родичам нардепів або хоча б перепостити текст. Кнопка перепосту там є, так що зробити це не важко.
І я б мабуть би й сам перепостив би цей заклик, якби випадково не зайшов в блог казахстанського юзера sobiainnen. І там читаю відповідь  якоїсь Харитонової на питання місцевих журналістів : "<...> Вряд ли, к примеру, закон "О доступе к публичной информации", если он будет принят, решит все проблемы. Казахстан многое отрывочно копирует у других стран, и это не всегда идет ему на пользу - нужны более системные действия. <...>"
Як бачимо, темники існують не тільки для журналістів, але й для депутатів парламенту таких далеких одна від одного країн, як Україна чи Казахстан. Чи змінить щось прийняття цього закону в нашому житті? Ні, не змінить. От знаємо ми, як Янукович присвоїв собі Межигір'я. І що нам це дає? Нам - нічого не дає.Бо інформація є засобом впливу лише в умовах демократичної держави і громадського суспільства. В Україні немає ні того, ні іншого.Ну,  буде у вас інфа про те, хто скільки вкрав, і що? Ті, хто вкрали, порадять вам з цією інфою звернутись до прокуратури. І це в кращому разі. А в гіршому вас притягнуть до суду за наклеп на чесну людину. І суд Ви той програєте. Не можете не програти! Справа в тому, що в рамках цивільного процесу Ви - одна із сторін і самі маєте доказувати свою правоту. Але щоб зібрати на когось інформацію, треба мати власну службу безпеки, а вона в нашому випадку належить Хорошковському. І ніякого сприяння Вам від СБУ чи МВС не буде.
Це в демократичній країні суд би витребував Декларацію про доходи "обмовленого" і дані про зареєстроване на нього майно і реально отримані доходи.Наш суд таким займатись не буде. А якби й зайнявся, то виявилося б, що ніякого майна у потерпілого немає або майже немає. А те, що всі кажуть, що його, насправді належить одній кіпрській фірмі "Роги й копита". Інший варіант - продав коштовності, награбовані прадідом-махновцем у буржуїв в Катеринославі в 1919 році.
То ж як бачимо, ефекту від "доступу до інформації" ніякого, а запити до чиновників дають такий же ефект, як і гавкання собак на вулицях. То навіщо ж тоді таке синхронне прийняття законів у Східній Європі та Центральній Азії? Перше, що спадає на думку - імітація реформ. Звичайно, і це також, але не це - головне.
Читачі певно знають, що ніякому їхньому Штірліцу в Україні робити нічого. Розвіддані цілком легально збираються нашими людьми, аналізуються, обробляються і вже в готовому вигляді відправляються в "Центр". Бійці "невидимого фронту" називаються в нас не дуже гарним словом - грантоїди. Ось вони і страждають від відсутності інфррмації, коли вітчизняні чиновники, що працюють за свою маленьку платню, вимушені крім виконання своїх основних обов'язків, ще на халяву працювати на грантоїдів. А грантоїди, зазвичай, не поспішають ділитися з ними своїми грантами.
Але не поспішайте і ви "котити бочку" на наших нардепів і звинувачувати їх у продажу неньки-України. Наші нардепи - профі не гірше "папаші Мюллера". Закон приймуть, але працювати той закон не буде, бо не передбачається відповідальності за його порушення. Тобто відповідальність передбачена, але "згідно з діючим законодавством".Діюче законодавство, звичайно, передбачає покарання: це або догана, або звільнення з роботи.Але вирішувати  міру вашої вини має ваш начальник. А навіть самий найдурніший начальник розуміє, що не тільки Ви від нього залежите, але й він від Вас.Тому різких рухів не буде. А й справді, що робити Вам і вашому начальнику, коли зверху не виділили грошей на конверти і поштові марки? Ви б і раді вчасно відповісти прохачам, але як?
Отож хай американці з Радою Європи і їхніми грантоїдами отримують дулю. Хай живе вітчизняна бюрократія - єдиний справжній захисник інтересів українського народу!