╤ знову я був у в╕дрядженн╕. Утрет╓ в╕д власного народження та утрет╓ за останн╕й квартал я в╕дв╕дав Донецьк.
Вражень дек╕лька.
*
Перше: Все те що ви думали про Донецьк - правда.
*
Друге: по к╕лькост╕ кошт╕в, вкладений у облаштування м╕ста - розум╕╓ш - чому м╕сцев╕ так щиро п╕дтримують сво╖х "представник╕в" в уряд╕ та верхрад╕.
*
Трет╓: Донецьк дуже схожий на великий американський мегапол╕с: суц╕льний шик та блиск, але варто звернути ╕з головно╖ вулиц╕ "Артема" на будь-яку ╕ншу - одразу зустр╕ча╓ш "не дуже багатих" обивател╕в м╕ста. За 60 годин проведених у м╕ст╕ я жодного разу не пом╕тив м╕л╕ц╕онера або авта, ╕з м╕л╕цейськими емблемами. ╤ це зовс╕м не означа╓, що гуляти м╕стом при╓мно ╕ безпечно.
*
Черверте: Ввечер╕ м╕сто нагаду╓ один великий центр Ки╓ва - таке ж сяйво вогн╕в та незл╕ченна к╕льк╕сть казино-магазин╕в-гральних автомат╕в тощо. ╤ ЖОДНОГО продуктового магазину. Все б н╕чого, якщо б це стосувалося т╕льки центра м╕ста. На мо╓ запитання к╕лькох перехожих "Подскажите пажалуйста, где здесь хороший продуктовый магазин?" мен╕ незрозум╕ло знизували плечима. Мабуть тому, що вони скор╕ш за все ╕ правда не знали де ж харч╕ у м╕ст╕, ╕ здаться
ще й тому, що зупиняв я, мабуть, виключно таких же прибульц╕в-нетутешн╕х, як сам.
Результатом мо╖х понев╕рянь м╕стом (я нав╕ть наугад с╕в у маршрутне такс╕ - думав - про╖жджатиму як╕сб продтовари - то вийду) стало те що я надибав один в╕домий заклад швидкого харчування, ╕ одразу згадав анекдот:
- Прив╕т! Я чув, ти у Австрал╕ю ╖здив?
- Так! Я там був.
- Ну ╕ як враження? Як м╕сцева кухня?!
- Кухня наша. У цьому план╕ я при╖хав розчарований... Макдональдс як Макдональдс...
*
Було не-по-соб╕, що я став геро╓м цього анекдоту. Проте, все це я розпов╕в лише для того, щоб всупереч написаному (див. : Хитрозроблений Макдональдс та Хитрозроблений Макдональдс, ч. 2) уникнути впливу стратег╕в маркенингу даного ресторану. Не вийшло. Замовивши панунок ╖ж╕
"з собою" ╕ чекаючи на нього, я, йклмн, був атакований знову "суперпропозиц╕ями". Цього разу окр╕м соусу до мого гамбургера прозвучало також сльозливе: "В╕зьм╕ть участь у благод╕йн╕й акц╕╖!". ╤ хоча я р╕шуч╕м мотилянням голови показував усю свою незгоду, миле д╕вча поки не в╕дтараторило завчений текст - не замовкло. Мабуть, змовчав я лише тому, що ну дуже вже був голодним.
Отримавши пакунок ╕з ╖жею, та чекаючи на здачу, я (о Господи!) знову був атакований пропозиц╕╓ю прийняти участь у акц╕╖ (ну зв╕сно, соусу вже точно не куплю, а гривню-другу виматити з мене же можна)!
Як було приймно в╕дпов╕сти: шановн╕, в╕ддайте грош╕!
Поясню чому при╓мно: к╕лька укра╖нських сл╕в без акценту зробили сво╓. Я отримав непотр╕бний чек та дуже доречну здачу ╕ потопав геть - гупити пива та й приговорити все щойто куплене до страти у власному шлунку.
Як посид╕ти в престижному ресторан╕ ╕ пакататися на "шансон"-такс╕ за рахунок людського сп╕вчуття ╕ милосердя Н╕коли б не подумав, що цей суботн╕й ранок п╕дкине не т╕льки мен╕, як ╓диному репортеру "Лохотрон сьогодн╕", ц╕каву тему, але ╕ прив╕д для серйозних роздум╕в вс╕м тим, хто звичайно гостро реагу╓ на людську б╕ду. Ох вже ц╕ наш╕ слов'янськ╕ добр╕ та чуйн╕ душ╕.
“Подивись-но, З╕нко, наш╕ укра╖нськ╕ ╕гри та роз╕граш╕”, – не п╕дозрюючи про насл╕дки, см╕ючись, невимушено кинула приятелька Аня ╕ дов╕рлива З╕на, не вагаючись, п╕шла дивитися... На тиждень вона випала з життя - друз╕ ╖╖ не бачили, колеги не розум╕ли вчинк╕в, ╕ сама д╕вчина н╕як не могла зв╕льнитися в╕д ейфор╕╖ кружляючих кульок ╕ цифр, що заполонили уяву.