Отправляет email-рассылки с помощью сервиса Sendsay

Новости "Клуба молодых дарований"

Подписаться Бесплатная «Серебряная» новостная рассылка . Подписчиков 174 RSS
←   Март 2005   →
 1
 2
 3
 4
 5
 6
 7
 8
 9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


За последние 60 дней ни разу не выходила


Открыта: 05-03-2003

Автор
bosss

Статистика

174 подписчиков
0 за неделю
←   Все выпуски   →

Новости "Клуба молодых дарований"


Информационный Канал Subscribe.Ru 
Новости Клуба Молодых Дарований

Февральская рассылка немного запоздала, но лучше, как известно, поздно, чем никогда.
Тем более, что в феврале КМД обзавёлся несколькими действительно талантливыми
авторами, и не выставить их произведения в рассылке было бы просто преступлением
против человечества. 
Кстати, раз уж рассылка выходит в аккурат восьмого марта, хочется воспользоваться
случаем и поздравить с Рождеством Христовым всю прекрасную половину КМД. А оставшимся
членам нашего Клуба пожелать достойно и с наименьшими потерями пережить день,
когда все женщины начинают активно качать свои права. Любви вам всем и вдохновения!

Евгений Спежаков:

  *

Это не жизнь - Вечности жалкий обрубок.
Это не смерть - не было смерти и нет.
Слышите звук? Воют вселенские трубы.
Нам повезло. Мы - на параде планет.

Прожектора купол небесный кромсают,
И по утрам сыпет осколками льда.
Это не снег, как его здесь называют, -
Пусть отдохнёт в спячке недолгой вода.

Музы мои, что же вы недолюбили!
Ссылка, война, пьяный от крови Кавказ...
(Там, говорят, снова Поэта убили.)
Это - судьба. Всё повторится не раз.

Может быть, я так и не выйду из боя...
Может быть, я пепел храню от костров...
Это - любовь. Смейтесь же все надо мною!
Мне наплевать! Верю, что это - любовь!

 ...Даже не знал мне предназначенной роли,
Только весною что-то сломалось в груди.
Это не боль. Это - предчувствие боли.
Я подожду. Всё у меня впереди.

СССтаніслав:

Аннушка

Підбита зима нам малює за вікнами сніг.
Останні конвульсії ночі незвично трагічні.
Я міг би літати чи в розпачі падати з ніг,
я міг би казати, що щастя триватиме вічно,
і млява надія, напевно, ніколи б не згасла,
та А н н у ш к а    у ж е    р а з л и л а    м а с л о.

Розлитою млою пульсує розтоптана ніч,
немає за що помирати, немає з ким пити.
Я міг би позбутися всіх тих пустих протиріч,
я міг би сміятись і вічно, безболісно жити
чи просто плодити порожні кошторисні гасла,
та А н н у ш к а    у ж е    р а з л и л а    м а с л о 

У твоїх очах я втоплю усі свої страхи,
знайду в них логічну розв"язку своїх застережень.
Я міг би забути про смертні й безсмертні гріхи,
здобути свободу і жити без зайвих обмежень,
але я зроблю то, скоріше, як завжди невчасно...
Бо А н н у ш к а    у ж е    р а з л и л а    м а с л о.

Ірина Шувалова:

Сніг засипав усе
Сніг засипав усе – 
Не зосталось ні болю, ні жалю.
Тільки гострим бадиллям чорнява самотність стирчить.
Ще ходитиме осінь
На звалище битих скрижалів,
Щоб оплакати нас і гіркими дощами запить.

Але все це примара,
Бо “нас” не було і не буде.
Дві вітрами провіяні тіні відходять у сніг.
Із віконець зими
Снігові задивляються люди
На відбитки чужих не завжди рецензованих снів.

Вже померло усе,
Що могло іще нами пишатись.
Ну а те, що не вмерло, згнило у теплі під грудьми.
Ніч рихтує собі 
Золоті несподівані шати,
Обшиваючи їх ще живими чиїмись крильми.

Лекція з філософії плюс катарсис
Голос губиться, вештається
Поміж стель і столів
Абсолютно байдужий
Соціальним прогресам.
Перетравлені рештки
Змарнованих слів
Опадають у сумочки
Ніжних професорш.

Дуже дивна ця гра,
Де слова, де голки
І на аркушах – лінії
Кардіограми.
З-попід рук вилітають
Забуті листки,
Що за суттю не є
Цілковито листками.

Ти сьогодні почнеш
Добігати кінця
Поміж круглих рядків,
Поміж пальців читачок.
Твоя маска – це просто
Відсутність лиця,
А відсутність лиця
Ще нічого не значить,

Як не значить лице.
Ти замкнувся в кільце.
І лишився (пошився)
За межами нього.
Ти не віриш у це.
Це частина проце-
су осягнення сутності Бога.


Губи пере-формовують
Світ на слова.
Світ слова
Безвідмовно проковтує.
І дзвенить, і вібрує
Пуста голова,
І сторінки думок перегортує,

Щоб назавтра зосталась
Одна пустота:
Тільки зміст –
Без метафор і описів
І укотре уже
Розпинають Христа
На підробних
Сторінках літописів.

Fenix 86:

Возрождение…

Точка стоит на прошлом. Я живу в завтра.
Пусть говорят: - Как можно!... Я не забыла.
Ворот повыше, да мыслей петля – шарфом.
Ключ от дверей дома, - чужого мира…

Десять ступеней, - эхом следы прохожих…
Этот этаж?...-Быть может…он не последний.
Много случайных близких и слов похожих
Этой зимой, как видишь, мотив весенний.

Солнцем уснёт на пальце кольцо обета.
Мы не обещаны миром, мы просто вместе.
Нас зародили звёзды на дне рассвета…
Так превратился в сердце кусочек жести.

Звездная пыль, не больше,…а стали плотью,
Холод небесной выси – по венам кровью…
Старше веков, примерно, на добрую сотню,
Тысячелетие бьёт по сознанью дробью.

Мелкая дрожь по телу… Согреюсь чаем.
Знаешь, а с крыльев можно снимать повязки.
Перебинтуем память дурманом рая:…
Ангел Свободы и Птица Огня из сказки.

Гайдамака:

Заспокоїтися і віддати вітрам...

Заспокоїтися і віддати вітрам
свою тиху і добру, збезчещену душу.
Відшукати бухельце, налити сто грам,
перекинути в себе і стати на сушу

з корабля своїх мрій до жінок, до повій,
до закурених, наскрізь пропитих кав’ярень.
Плазом йти між лайна і, воскреснувши, твій
недоторканий образ побачить між марень. 

Вийти ницим, як є, і до твоїх колін
ненароком упасти, …припасти устами,
сотворити прекрасне, зібрати полин
в серце своє, і потім віддати віршами.

Якщо зможу – зроблю, а як ні – то пробач.
Прокляни, якщо зможеш, нічого не бійся.
Лише прошу, ніколи-ніколи не плач.
Лише прошу, ніколи із цього не смійся.

Shaman:

Не спать

Иная весна без сна,
но не эта.
Я, рассвета 
не встретив,
провожаю закат.
Пусть один и пусть нем,
но всё же не глух.
Вдруг,
слышу восток.
Остановился. Цок... Цок...
Цок... Оглянулся,
смотрю:
изящно угрюм 
силует.
Вот уж несколько лет,
как мизинец, я слаб
и поломан.
Цок... Цок...
Сильный ветер за ворот упал.
Я продрог.
Устал.
Цок...
Крикнул гром.
Запах ливня промок.
Цок-цок-цок...
Ты бежишь
от дождя и ко мне...
Лишь
во сне,
до рассвета.
Иная весна без сна,
но не эта.

Дмитро Дроздовський:

Терапія

Глиняний горщик мого сум’яття...
Яблуко спіле з нічних звуків.
Це ланцюгово іде прокляття
З чистих страждань і сердець стуків.

Я повертаюсь скоріш    додому.
Ціпка на дверях висить вічна.
Знову так сумно, провів я    втому.
І почуваю себе    звично.

Чорний знак смерті навколо ходить.
Тільки немає чомусь кайданів.
Білу вакцину у серце вводить.
З мани м’якої й нічних туманів...

Кстати, на нашем сайте появился форум: http://s9.invisionfree.com/vip_surface
(спасибо Clever’у). Правда, с буржуйским интерфейсом, зато абсолютно бесплатный.
Заходите, общайтесь!
Всем - удачи и весенних стихов!

Админ рассылки bosss
http://subscribe.ru/
http://subscribe.ru/feedback/		 Подписан адрес:
Код этой рассылки: lit.graph.kmd		 Отписаться
В избранное