[bm] Де-що про мандрiвку мальовничим Закарпаттям
Де-що про мандрiвку Закарпацьким краeм,, яка вiдбулася минулоi недiлi.
Тема ця вже затерта, проспiвали до мене i тебе,
але Душi затерплi, все ще хочуть угору, до неба.
свiт новiтнiх iдей, для польоту швидкого й легкого,
все нам дав, тiльки крил, ще досi немаe нi в кого.
Кажуть: "пiд лежачiй камiнь вода не тиче", i це справдi так. авжеш, коли
буквально днями седиш вдома та спостерiгаeш за довколишнiм свiтом лише з
вiкна своei квартири, через екран телевiзора, монiтор персонального компа,
або просто на де-який час вийшовши на подвiр'я бiля свого будинку, то, як
то кажуть, багато не напишеш та не розповiси.
Iнколи, просто хочеться вирватися iз клiтки якихось своiх, часом
напiвдрiбних потреб, побутових клопотань i покинувши, бодай в думках, межi
свого, улюбленого мiста чи села, полинути свiт-за-очi, кудись в
недосяжнiсть, де нiякi клопотання про прийдешнiй день тебе не турбуватимуть.
А що ж там, за межами твого мiста? якi краeвиди? як живуть люди, з якими ти
взагалi не знайомий? якими e iхнi думкиi чи по дорозi буде тобi з ними?...
такi запитання iнколи виникають у людини, що не може довго
сидiти в чотирьох стiнах, яка просто хоче утiкти вiд буденноi метушнi, що
затягуe ii у свiй потiк i недаe пiдняти очi до неба та тихенько сказати:
"Господи Помилу"й.
ото ж я не став довго розмiрковувати над пропозицieю здiйснити чималу
мандрiвку по монастирям мальовничого закарпаття. а коли я дiзнався, що
подорож буде тривати кiлька днiв, то будь-якi питання про складнощi, якi
особисто в мене можуть виникнути пiдчас переiзду з полтави до мiсця нашоi
зустрiчi, а там i впродовж усiei подальшоi поiздки, мене взагалi перестали
хвилювати. аби виiхати, а там Бог допоможе... i справдi, допомiг... i за це
Йому моя Подяка.
Наша мандрiвна команда, налiчувала близько 30-ти Людей, якi приiхали до
невеличкого мiстечка Мукачева, що на Ужгородщiнi, з рiзних куточкiв Украiни,
зокрема: Киiва, Житомира, Луцька Полтави та харкова, який, доречi i був
органiзатором подорожi, про яку я спробую вам розповiсти нижче.
я розповiм лише про кiлька монастирiв, якi ми вiдвiдали, тому що коли
розповiдати про все, що ми бачили, то це буде занатто довго. коли хочете
дiзнатися бiльше, то фiльм, який отримав кожен, хто брав участь у мандрiвцi
закарпацьким краeм, я можу перекинути скайпом усiм бажаючим.
у цьому фiльмi дуже добре розповiдаeться про всi обiтелi, якi ми
вiдвiдували.
нижче буде посилання на де-якi вiдео та фото, що менi вдалося отримати
поштою. кому не зручно качати з укр.обмiнника, можуть отримати фото разом iз
фiльмом через той же таки скайп.
Перша обiтель, яку ми вiдвiдали, i яка гостинно надала нам мiсце для
ночiвлi, був КирилоМифодiiвский жiночiй монастир, що знаходиться поблизу
курортного мiстечка Свалява.
вiн був заснований в 1992-гому роцi. як що пiднятися на пагорб, то можна
роздивитися все монастирське господарство.
насельницi цiei обiтелi, все роблять своiми руками, що правда не без
допомоги сучасних засобiв господарського iнвинтаря. я особисто чув, як одна
монахиня розповiдала, як це було складно в першi роки вiд дня заснування.
каже: "як поiздиш на тракторi цiлiсiнький день, то пiд вечiр, вже й рук не
вiдчуваeш, думаeш все... завдра нiчого не зможу робити... а нi, до ранку всi
болi пройдуть, i знов до роботи..."
Особисто вiд себе додам, що перебуваючи на террiторii цього монастирського
комплексу, де, особливо ввечорi, пануe чарiвна тиша, ти просто
вiдокремлюeшся вiд усього свiту, що обплутаний нитками життeвих
стежин, по яких йдуть Люди двадцятьпершого столiття, i тiльки стишиний
гуркiт залiзницi, нагадуe про те, що на дворi все ж таки третe тисячолiття,
i вiд цивiлiзацii ти вже нiкуди не дiнешся, хочеться тобi цього
чи нi. стоiш собi на ганочку корпуса для половникiв, слухаeш гуркiт поiзда,
що проiзджаe десь, на вiдносно
не великiй вiдстанi вiд обiтелi, та думаeш, мовляв: от так би пiдти понад
полем, за звуком отим, поруч iз
нiччю, зовсiм не переймаючись якимись дрiбними проблемами, що захоплюють у
свiй кругообiг i не дають пiдняди бодай на пiвхвилини щiльно примружинi
буденними клопотами очi.
Богослужiння на террiторii монастиря, проходять в двух Храмах,
КирилоМифодiiвському та СвятоТроiцькому.
але частiше в КирилоМифодiiвському. СвятоТроiцький Храм, в основному
використовуeться для загальних Молитов сестер- насельниць цього тихого
куточка.
Мукачевський СвятоМиколаiвський Жiночiй монастир, що знаходиться на березi
рiчки Латриця.
На данний час, у ньому проживаe 65 монахинь, пiд управлiнням Матiнки
Eпiстiнii. Насельницы монастиря,
ведуть сiльськогосподарчiй спосiб життя, (займаються птахiвництвом
бджiльництвом та утримують де-яку
скотину: корови, свинi i Т.Д). молоко, яйця, смитана та хлiб, своiм смаком
та поживнiстю, славляться навесь мукачевський край.
Iсторiя цього монастиря, дуже мiнлива, така, як i наше життя, ат же цей
монастир iз самого заснування, був чоловiчiм.
Згiдно з лiтописами, Святомиколаiвський монастир, був заснований монахами
киeво-печерськоi лаври. на чернечiй горi, вони викопали печери, i оселилися
в них.
збереглося навiть передання, у якому говореться про те, як князь Федiр
Корятович, у 1339-тому роцi,
об'iзджаючи своi володiння, , пiддався нападу страшного змiя, Князь
Корятович, у молитвi про допомогу, звернувся до Миколи Чудотворця i був
порятований. пiсля цього випадку, Корятович замислився про побудову
храма, на честь Миколая Чудотворця. те ж таки передання, говорить, що пiдчас
прогулянки поблизу рiчки Латреця, коли князь обдумував, яким i де маe бути
храм, то явився йому ангел Божий i показав на чернечу гору, де оселилися
киiвськi Подвижники, мовляв там i будуй... що i було зроблено.
з початку там була збудована невеличка дерев'яна церква, а поруч притулок
для монахiв.
Так був заснований чоловiчiй СвятоМиколаiвський монастир. а от жiночiм, вiн
став значно пiзнiше.
Епiзод зустрiчi Ангела з Федором Корятовичем, був увiковiчiний на картинi
Архимандрита Василя Пронiна, яка й досi прикрашаe собою корпус, у якому
проживають сестри.
Грушiвський чоловiчiй монастир, став черговою обiтеллю, яку ми вiдвiдали у
нашiй церковнiй мандрiвцi.
цей монастир, e чи не самим древнiм на закарпатськiй землi.
Древнi лiтописи, описують подii 1240-ових рокiв, коли на обiтель часто
здiйснювалися напади татар, що грабували, уже процвiтаючий, на той час,
монастир.
В 1391-ому роцi, Грушiвський чоловiчiй монастир, отримав ставропiгiю вiд
константинопольського вселенского патриарха Антонiя четвертого.
Тут була заснована типографiя, що могла забеспечити книгами увесь край.
ще й досi багато фолiантiв зберiгаються в кiлькох найбiльших свiтових
бiблiотеках, а в самому монастирi, зберiгаeться Eванглie, що було
надруковане в 17-тому столiттi.
Чоловiчiй грушiвський монастир, припинив свою дiяльнiсть у 1688 роцi, а
сучаснi його поселенцi, трепетно оберiгають все те, що лишилося вiд
тогочасноi братii.
Зараз обiтель, вiдкрита для усiх Людей, бо знаходиться практично в центрi
села i живе на добровiльнi пожертви своiх прихожан.
Наших любителiв подорожувати, тут зустрiли тепло та без зайвих слiв.
хоча обiтель i знаходиться в самому центрi села, проте в нiй завжди
спокiйно. тiльки чути з далеких куточкiв цiei привiтноi мiсцевосцi,
притишинi крики пiвнiв, ревiння корiв, пташиний гомiн та iншi сiльськi
звуки.
звичайно,всього не розкажеш, але ця екскурсiя, всеж таки де-що залишила у
моiй пам'ятi, зокрема тишу i спокiй, що була довкола цих закарпатьских
куточкiв.
окрiм екскурсiй по монастирях, ми вiдвiдали кiлька розважальних, даруйте за
слово атракцiонiв, побували на мiнеральних джерелах, де напротязi двох годин
могли покупатися у бассейнах заповниних водою мiсцевих термальних джерел.
чесно скажу, спочатку не дуже вiриться що вода такоi температури
витiкаe прямо зпiд землi, вес час здаeться що десь там ii просто
пiдiгрiвають, ат же температура води була близько 38-40-а градусiв за
цельсieм. звичайно, буваe i гарячiша, але...
також змогли вiдчути на власному тiлi, що не в усякiй водi можна елементарно
втопитися. невеличке штучне озерце, вода якого маe в собi настiльки
концентрований вмiст солi, що ти буквально можеш стояти у водi,яка доходить
тобi приблизно до грудей, навiть коли у тебе пiдногами кiлька десяткiв
метрiв глибини. зате яку важкiсть вiдчуваeш у тiлi, коли виходеш з цiei води
пiсля тривалого купання. не виходиш а вилазеш... бо у такiй водi твоe тiло
стаe майже невагомим.
Короче кажучi, задоволенi були всi.
пiдведу такий собi пiдсумок. наша мандрiвка вдалася на славу! починаючи вiд
серйозних росповiдей про життя подвижникiв i закiнчуючи таким собi емоцiйним
розвантаженням, коли втомившись вiд довгого сидiння пiдчас переiзду вiд
одного монастиря, до iншого, (скажу чесно, що вiдстань мiж ними iнодi була
чимала, переiзд мiг займати кiлька годин).
але в такi години нам зовсiм небуло сумно, бо там, де лунають пiснi, гучний
смiх, та веселi жарти, будь-яка високагора, сама буде стелитися пiд ноги i
йти буде легко та швидко.
СПАСИ ГОСПОДИ... ВАШ
Velgus85-тий
а ось i посиланнячко:
http://www.ex.ua/144493096237
навседобре!!!...
