Доброго дня, любi друзi! Ось, знайшла хорошi вiршi, якими хочу з вами
подiлитися. Сто рокiв минуло з часу iх створення, а нiби сьогоднi написанi.
Василь Атаманюк
Якби знав я, Украiно
Якби знав я, Украiно,
Що тобi принесло б волю,
Я вiддав би у замiну
Своe щастя, свою долю -
Не лиш кров й життя.
Якби муками я в силi
Твоe щастя окупити -
Тii волi яснi хвилi, -
Муки хтiв би ввiк зносити,
Втоми б я не чув.
Якби знав я, Украiно!..
Якби сила до бажання,
Волi вдарила б година,
Зникли б сльози i страждання -
Щасна б ти була!
1916 (iз збiрки <<Як сурми заграли до бою...>>)
Вперед ми iдем
Вперед ми iдем без упину,
В походi нам стриму немаe,
За рiдну Вкраiну до згину
Боротися кожен бажаe.
Чимало на шляху загинуть,
Нас думка тривожна не смуте:
Там новi i новi настигнуть -
Вже знов не скувати нас в пута!
Ми знаeмо всi: поза нами
Лиш сльози, кайдани, тривога,
Мета ж наша сяe вогнями -
Осяяна жде перемога!
1920 (iз збiрки <<Хвилi життя>>)
В степу
Рiвний, рiвний, рiвний степ -
До самого неба:
Вдолi килим, зверху склеп, -
Церковцi не треба.
Тiльки клякни i молись
До самого Бога:
- Боже, глянь на красний низ
Iз свого чертога.
Ти - великий, Ти - сильний,
Знав цей свiт створити,
Дай же, щоб народ вiльний
Мiг на йому жити!
Дай, щоб сльози, бiль страшний
Степу не сквернили,
Боже, Творче, Ти - сильний,
Дай знак тii сили!
(iз збiрки <<Хвилi життя>>)
Думка
В мряцi ми гинемо,
В тьмi потопаeмо,
Бачимо сонечко,
Сили не маeмо, -
Сили не маeмо
Встати з неволi:
Всi розбрелись ми
Вiвцями в полi.
Всiм докоряeмо,
Всi нарiкаeмо,
Що ми з'eднатись
В гурт не здолаeмо.
Нашiй безрадности
Ворог радie:
З нас насмiхаeться,
В нас володie...
15.07.1920 (iз збiрки <<Хвилi життя>>)
Життя
Життя таке гарне, мiй синку!
Коли iз далека дивитись,
Бажаeться мить хоч, хвилинку
Утiхами, радiстю впитись.
Бажаeться мить хоч радiти,
Всiх чарiв його скуштувати,
Хоча би i вiк весь терпiти
Прийшлося за те i страждати...
Життя таке гарне, мiй синку!
....................................
Життя таке чорне, мiй синку!
Як ступиш по його дорозi,
Не матимеш втiхи, спочинку,
Весь вiк зiйде в працi, в тривозi.
Чарiвнii фарби злиняють,
Побачиш життя у наготi,
Побачиш, як в йому каляють
Усi iдеали в болотi...
Побачиш мiй синку, й розпучно
Безсило серденько зав'яне
У тебе, а музика гучно
Сусiдство втiшатиме п'яне.
Життя таке чорне, мiй синку...
......................................
1917 (iз збiрки <<Хвилi життя>>)
Ти хрестила мене, мати
Ти хрестила мене, мати,
В далеку дорогу,
I сльозами в своiм серцi
Втишала тривогу.
I сльозами, молитвами
Ти шлях мiй стелила,
Щоб по щастю мене доля,
Як мати водила.
А доленька - не матiнка,
Моли - не вблагаeш,
Взяла тебе, веде тебе,
Куди - не вгадаeш.
То квiтами, то рожами,
То терням колючим,
То водами, морозами,
Каменем пекучим.
Я стрибаю, волочуся
За нею слiдами
I дорогу свою значу
Кров'ю та сльозами.
Ти хрестила мене, мати,
Молитви шептала,
Щоби мене, як матiнка,
Доля доглядала.
Доглядаe мне доля -
Омлiвають ноги,
Та й важкий же хрест у мене,
Звалюсь в пiвдороги.
09.04. 1921 (iз збiрки <<Хвилi життя>>)
I скiльки я верстов помiряв...
I скiльки я верстов помiряв,
I скiльки я стовпiв пройшов, -
Розвiяв днi, неначе пiр'я,
I стер, як пару пiдошов.
Малими вийшов я ногами,
I рiс, мiцнiв я ходьбi,
Моi пiснi поглинув гамiр
Таких же, як i я, рабiв.
Цвiтуть там верби кожне лiто
I червонie верболiз,
Я ще не вирiс, щоб летiти -
Малим жучком у свiт полiз...
I дивувалися смереки,
I жалкував, зiтхав ручай...
Одних сорок глузливий скрекiт
Хрипiв: - <<Iди i не вертай!>>
Не знаю я, чи прийде вечiр,
Чи буде ранок ще коли,
Щоб на моi похилi плечi
Гiрськими росами полив.
Не знаю я... Я перемiряв,
Я стiльки вже верстов пройшов...
Розвiяв днi моi, як пiр'я,
I стер, як пару пiдошов.
(iз збiрки <<Хвилi життя>> )
З видання: <<Василь Атаманюк - Хвилi життя>>. Поезii, Косiв: Писаний
Камiнь, 1997.
Будьмо!
Олена.
Дискусионный лист БУДЬМО!
Количество подписчиков: 26
В лист отправлено 141 писем.
Правила листа:
https://dl.dropboxusercontent.com/u/21559115/pravila.txt
Подписаться по почте:
socio.people.budmo-sub@subscribe.ru