Морква во городі, во саду бджола
Жаба на болоті крила розвела
Хоче полетіти, тихо каже:"Ква"
Але в небо взмити не дає Москва.

Знають. Знають хитрі кляті москалі
Те, що у повітрі жаби - королі,
Що розправив крила, мов зелений птах,
Цілий день парила б жаба в небесах.

Що могла б дiстати навiть до зiрок,
Що створив лiтати жаб зелених Бог.
Але щось тримає, тягне до землі...
Жаба точно знає: то - "Рука Москви".

В ней залізні пальці: як кільцем взяли,
І трима за яйця кляті москалі.
Кажуть, що не треба, кажуть:"Ти лайно!"
Але смотрить в небо жаба все одно.

І хоча минають ті важкі часи,
Досі заважають жабі руські пси.

Годі, кляте стерво, "Золота Москва":
Жаба ще не вмерла, жаба щє жива!
Жаба щє порине в синю далечинь,
Бо немоє нині кращє жаб створінь!