Новини Укра╖нсько╖ Православно╖ Церкви

28.11.2005. КИIВ. „Як любляча Мати, Свята Церква молиться за всiх невинно померлих вiд голодноI смертi"

На цьому наголосив Блаженнiший Митрополит Володимир у своeму зверненi до нацiI з нагоди дня вшанування жертв голодоморiв в УкраIнi. А у суботу, 26 листопада, краIна вшановувала пам’ять жертв голодоморiв XX столiття в УкраIнi. На згадку про страшнi трагiчнi подiI геноциду украIнського народу, який забрав мiльйони людських життiв, у всiх храмах та монастирях УкраIнськоI ПравославноI Церкви з благословення Блаженнiшого Митрополита Володимира, були звершенi заупокiйнi богослужiння. Вiруючi пiднесли до Бога молитви за всiх невинно померлих голодною смертю.

„Iсторiя нашоI Батькiвщини знала багато важких часiв, - вiдзначив Блаженнiший Митрополит Володимир. - Стихiйнi лиха, вiйни, соцiально-полiтичнi заворушення та iншi негаразди спричинялися до рiзних кризових явищ. Але в 1930-тi роки УкраIна вперше пережила штучний голод - масове вбивство мiльйонiв своIх громадян, цинiчне, цiлеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому i людиноненависницькому середовищi мiг статися подiбний злочин. На щедрому украIнському чорноземi вмирали у страшних муках мiльйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести II до повного духовного рабства. Вiн став знаряддям диявольськоI помсти за неспроможнiсть викоренити зi свiдомостi нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синiвську пам’ять про Бога, любов до Бога, вiрнiсть i вiру в Бога. Цю вiру можна було знищити лише через фiзичну лiквiдацiю II носiя. Тому богоборча влада, створивши духовний голод, прирекла нацiю i на голод фiзичний."

До сьогоднi збереглося чимало iсторичних документiв, якi викривають сувору правду тих страшних часiв. Родюча нива дала тодi достатньо хлiба сумлiнним трударям. Але весь зрошений потом селянства хлiб було вилучено. Забирали все, чим можна було пiдтримувати життя, - до останньоI зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрiлювали. Мерцiв не встигали ховати. Багатьох закопували у спiльнi „могильники" ще живими. Особливо страждали дiти. Молох бiльшовизму поглинав цi невиннi жертви з диявольською бездушнiстю.

Вiд голодомору постраждала i родина Блаженнiшого Митрополита Володимира.

„Пам’ятаю, як часто мама з гiркими сльозами згадувала 1932 - 1933 роки, - сказав Блаженнiший Владика. - Тодi народився один з моIх братiв. Немовля теж стало об’eктом жорстокостi. На якiсь старовиннi срiбнi ложки мама вимiняла склянку пшона. Це було eдине, чим вона сподiвалася прогодувати дитину впродовж кiлькох днiв. Остання можливiсть врятувати II вiд голодноI смертi. Та ось до хати вдерлися з обшуком три червоноармiйцi. Нiчого не знайшовши, крiм злиднiв, вони схопили немовля за ногу, викинули його з колиски i забрали пшоно, яке мама сховала пiд дитиною. Цей вчинок не назвеш людським."

Довелося майбутньому Предстоятелю УкраIнськоI ПравославноI Церкви пережити голодомор 1946 - 1947 рокiв.

„Сутнiсть цieI трагедiI пройшла через усе моe eство, - говорить Блаженнiший Владика. - Люди вмирали вiд голоду, намагалися вiдшукати хоч якийсь бур’ян, вживали те, чого взагалi не можна Iсти. I водночас представники районноI та сiльськоI рад ходили ночами по хатах, як злодiI, вимагаючи сплати так званоI державноI позики. Знесиленим вiд нестаткiв селянам вони демонстрували плакати з зображенням помпезних палацiв, на побудову яких КраIна Рад органiзувала позику. Тим, хто вiдмовлявся вiддавати останнi копiйки, погрожували судовою розправою, гнобили Iх рiзними утисками. У нашому домi на горищi чудом збереглося трохи сушеноI картоплi, яку пiд час окупацiI 1943 року здавали нiмцям. Вона була гiркою i чорною, як земля. Ми розбивали II на дрiбнi шматочки, мололи на жорнах i варили баланду. Жити з того Iдла було неможливо, але i вмерти воно не давало.

Здавалося, лихо повинно було б озлобити людей, але вони зберегли найкращi моральнi риси. Народ не втратив своeI гiдностi. Голодомори, гонiння на вiру, репресiI не затьмарили в ньому образу Божого. Про це свiдчить значне релiгiйне пiднесення, яке спостерiгалося серед населення у воeннi та пiслявоeннi роки. Можливо, такою була цiна прозрiння. Вiра у цiнностi комунiстичноI iдеологiI тодi кардинально похитнулася.
УкраIнська Православна Церква у глибокiй скорботi молитовне згадуe жертв голодоморiв та iнших репресiй радянського тоталiтаризму. Постраждалих - десятки мiльйонiв: розстрiляних, закатованих у в’язницях, страчених через рiзнi душевнi й фiзичнi тортури, загиблих вiд мук голоду. ТакоI кiлькостi жертв не було навiть на вiйнi. Воiстину, режим вiв кровопролитну вiйну з власним народом."

"Церква застерiгаe вiд глибоко хибноI та антигуманноI iдеологiI, що зробила можливою подiбну трагедiю, i закликаe до покаяння тих, хто ще не прозрiв i не зрiкся богоборства в усiх його формах.

Церква закликаe до вiдмови вiд екстремiзму, нетерпимостi, помсти, братоненависництва, роздiлення на своIх i чужих. У Бога чужих немаe. Настав нарештi час духовного eднання народу УкраIни, повернення до споконвiчних духовних цiнностей. Iсторiя виразно показала, до чого призводить зречення вiд християнських засад. Лише свята вiра, тверда надiя та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гiдне майбутнe та застережуть вiд помилок минулого.

Церква розкриваe iстину вiчного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину пiд час голодомору. Як любляча Мати, свята УкраIнська Православна Церква молиться за Iх упокоeння в оселях праведних i оголошуe Iм вiчну пам’ять. Душi Iх во благiх водворяться. I пам’ять Iх - в род i род", - зазначив Предстоятель УкраIнськоI ПравославноI Церкви.

28.11.2005. ЛЬВIВ. Протоieрей Григорiй Фарат вiдзначив своe п’ятдесятирiччя

З нагоди 50-рiччя настоятеля церкви протоieрея Григорiя Фарата архieпископ Львiвський i Галицький Августин очолив Божественну Лiтургiю у Cвято-Вознесенськiй церквi села Сулимiв Жовкiвського району ЛьвiвськоI областi. На богослужiннi владицi спiвслужили секретар eпархiI протоieрей Богдан Бiлас, духовенство Жовкiвського благочиння та священики-гостi. За стараннi труди на славу СвятоI Церкви владика вручив ювiляру нагороду Блаженнiшого Митрополита КиIвського i всieI УкраIни Володимира - орден святого рiвноапостольного князя Володимира III ступеня та архieрейську грамоту, а його довголiтнiй парафiянцi – орден святоI великомученицi Варвари.

Отець Григорiй уже 22 роки служить на своIй парафiI. Останнiх 15 рокiв служить почергово в однiй церквi з греко-католицькими священиками, яких за час його настоятельства змiнилося уже бiльше п’ятнадцяти.

Святкування завершилися привiтаннями вiд маленьких парафiян та багаторазовим многолiттям.

Оксана Жаборинська

28.11.2005. ЛЬВIВ. У мiстi Червоноградi освячено новий храм

Цими днями у мiстi Червоноградi ЛьвiвськоI областi було освячено нову Свято-Iоано-Богословську церкву. Освячення очолив архieпископ Львiвський i Галицький Августин у спiвслужiннi сонму духовенства, серед яких були благочинний Сокальського округу протоieрей Димитрiй Улицький, настоятель Свято-ПокровськоI церкви у мiстi Червоноградi протоieрей Степан Деркач, духовенство зi Свято-УспенськоI ПочаIвськоI Лаври та клiрики ЛьвiвськоI eпархiI. На богослужiннi спiвав хор студентiв ПочаIвськоI духовноI семiнарiI. Пiсля освячення престолу була звершена перша Божественна Лiтургiя, пiсля якоI владика подарував новоосвяченому храму iкону БожоI Матерi "Державна КиIвська".

У Червоноградi дie двi парафiI УкраIнськоI ПравославноI Церкви: Свято-Покровська, що зберiгаe галицьку традицiю богослужiння, та Свято-Iоано-Богословська, що дотримуeться волинськоI традицiI богослужiння.
Оксана Жаборинська

28.11.2005. ЛЬВIВ. Eпархiя сумуe з приводу передчасноI смертi священика В’ячеслава Массанса та протоieрея Iоана Соболевського

Отець В’ячеслав народився 24 жовтня 1966 року у мiстi Даугавпiлсi, Латвiя. У груднi цього ж року був охрещений по римо-католицькому обряду. Навчався у середнiй школi. З 1981 роцi став прислуговувати у вiвтарi. Служив строкову службу у Радянськiй АрмiI. Закiнчив три курси iсторичного вiддiлення фiлологiчного факультету Даугавпiлського педагогiчного iнституту. У 1987 роцi поступив на навчання у Ризьку римо-католицьку семiнарiю. У 1991 роцi отримав звання бакалавра. У 1991 роцi отримав право на перехiд з латинськоI на вiзантiйську традицiю та був висвячений у сан диякона та священика. 1991-1993 роцi – настоятель РизькоI греко-католицькоI парафiI. Викладав iсторiю Церкви у Ризькому iнститутi катехизацiI, був редактором газети, настоятелем окремих унiатських парафiй. У 2004 роцi був на послусi у свято-Успенськiй Унiвськiй Лаврi.

Просвiтившись Православieм, отець В’ячеслав Массанс принiс покаяння за перебування в унiI, яке прийняв архieпископ Львiвський i Галицький Августин. Вiн став священиком ПравославноI Церкви. За стараннi труди у славу СвятоI Церкви був нагороджений набедреником.
Отець В’ячеслав, тимчасово перебуваючи у ЛатвiI, несподiвано помер 31 жовтня 2005 року. Похорони очолив благочинний Даугавпiлського округу священик Георгiй.

Передчасна смерть настигла настоятеля Свято-МихайлiвськоI церкви у селi Шандровцi Туркiвського району ЛьвiвськоI областi протоieрея Iоана Соболевського.
Отець Iоан народився 4 сiчня 1947 року у селi Iванiвнi Жидачiвського району ЛьвiвськоI областi у сiм’I селянина. Закiнчив середню школу та Ленiнградську духовну семiнарiю. Отець Iоан був призначений настоятелем Свято-МихайлiвськоI церкви у селi Шандровцi Туркiвського району. За стараннi труди у славу СвятоI Церкви у 2004 роцi був нагороджений мiтрою.

Отець Iоан помер внаслiдок травми 8 листопада 2005 року. Похорони вiдбулися 10 листопада у селi Шандровцi Туркiвського району. На прохання Владики Августина похорони очолив eпископ Мукачiвський i Ужгородський Агапiт. На похоронах йому спiвслужив сонм духовенства.

Вiчна пам’ять покiйним священику В’ячеславу Массансу та протоieрею Iоану Соболевському.

Прес-служба ЛьвiвськоI eпархiI

28.11.2005. БIЛА ЦЕРКВА. Духовенство eпархiI готуe в’язням подарунки до Рiздва

Православна Церква традицiйно опiкувалася людьми, якi потребують особливоI пiдтримки: нужденними, немiчними, в’язнями. Бiлоцеркiвська eпархiя пiдтримуe стосунки з Бiлоцеркiвською виправною колонieю №35. Декiлька останнiх рокiв духовну допомогу в’язням, якi перебувають у цiй колонiI, надаe настоятель храму в iм’я святого великомученика i цiлителя ПантелеIмона священик Володимир Чудiнов.

З благословення eпископа Бiлоцеркiвського i Богуславського Серафима, на територiI виправноI колонiI будуeться храм на честь iкони "Несподiвана радiсть", а поки що зустрiчi засуджених зi священиком вiдбуваються у пристосованому для цих потреб примiщеннi.

Напередоднi рiздвяного посту, з благословення правлячого архieрея, вiдбулася зустрiч священикiв Володимира Чудiнова, Володимира Фадeeва та працiвника вiддiлу православноI освiти БiлоцеркiвськоI eпархiI Галини Бойко з заступником начальника з соцiально-психологiчноI роботи Володимиром Лунченком. Темою зустрiчi стало обговорення планiв спiвпрацi на найближче майбутнe: на час посту та пiдготовки благодiйноI акцiI на честь Рiздва Христового. Було заплановано в перiод посту провести кiлька зустрiчей в’язнiв зi священиками у формi вiдповiдей на запитання, а також надати можливiсть ув’язненим в окремi днi поспiлкуватися зi священиком наодинцi. Крiм того, до свята Рiздва плануeться провести благодiйну акцiю зi збирання пожертв на рiздвянi подарунки для засуджених та органiзувати тематичний концерт за участю архieрейського хору Спасо-Преображенського кафедрального собору та учасникiв художньоI самодiяльностi виправноI колонiI.

Не вiдкладаючи добрi справи на потiм, учасники зустрiчi вирiшили провести перший запланований захiд у першу недiлю грудня.

Галина Бойко

28.11.2005. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Духовенство молитвою вшанувало пам’ть жертв голодомору

Цими днями архieпископ Хмельницький i Шепетiвський Антонiй з духовенством eпархiI взяв участь у жалобних заходах, присвячених 73-й рiчницi голодомору 1932-1933 рокiв в УкраIнi. Пiсля панахиди по загиблих вiд голодомору i репресiй, що була вiдслужена на центральному майданi мiста Хмельницького, вiдбулася хода вулицями мiста до пам’ятника жертвам голодомору i репресiй. Владика Антонiй разом iз керiвництвом областi й мiста поклали квiти до пам’ятника i запалили свiчки за загиблих.

Прес-служба ХмельницькоI eпархiI

28.11.2005. КIРОВОГРАД. Органiзованi щотижневi лекцiI-бесiди з адмiнiстративним складом органiв правопорядку

З благословення eпископа Кiровоградського й Олександрiйського ПантелеIмона, пiд час реалiзацiI угоди мiж Кiровоградським eпархiальним управлiнням та управлiнням Мiнiстерства внутрiшнiх справ УкраIни в Кiровоградськiй областi "Про взаeмне спiвробiтництво в сферi пiдвищення духовно-морального рiвня працiвникiв органiв внутрiшнiх справ" з 18 листопада 2005 року в актовому залi УВС щотижня проводяться лекцiI-бесiди з адмiнiстративним складом органiв правопорядку.

Ieромонаха Боголепа (Гончаренка) на першiй зустрiчi, здавалося б, зустрiла стандартна офiцiйна атмосфера, але вже пiд час знайомства з аудиторieю виникла зацiкавленiсть у тому, про що говорив панотець.

Обговорювалися теми церковноI eдностi, iсторiI церкви; проблеми, пов’язанi з духовним зростанням, поeднанням свiтськоI психологiI й церковноI етики та iншi питання, дотичнi до професiйноI дiяльностi службовцiв.

Пiсля першоI зустрiчi з отцем Боголепом керiвництво й учасники зустрiчей висловили одноголосне бажання мати продовження таких корисних для душi бесiд. "Якщо на те буде воля Божа, то нам вдасться вiдтворити той духовний мiст, що був зруйнований у богоборчi часи, мiст духовного окормлення, через який можуть вiдкритися новi можливостi служiння СвятоI Церкви не лише особистостi, але й суспiльству в цiлому", - зазначив отець Боголеп.

Архiмандрит МануIл (Заднiпряний), Кiровоград

28.11.2005. ЧЕРНIГIВ. Священик котрий збудував 5 храмiв вiдсвяткував своe 50-рiччя

Отця Анатолiя Товстогона в Чернiговi знають i поважають як суворого i водночас мудрого, люблячого пастиря, як чудового художника, котрий доклав руки до реставрацiI практично всiх нинi дiючих храмiв Чернiгова (а всього розписував 33 храми). Отець Анатолiй будував храми в селах Ковчин i Дримайлiвка на Чернiгiвщинi, в селищi Орджонiкiдзе в Криму, а десять рокiв тому, в Чернiговi, почав зводити православний комплекс на честь 2000-лiття Рiздва Христового. Коли все починалося, мало хто вiрив, що засмiчений пустир у мiкрорайонi Масани перетвориться на осередок духовностi й краси. Проте вже за рiк тут вирiс маленький храм в iм’я iкони БожоI Матерi "Живоносне джерело", а 6 сiчня 2001 року був освячений прекрасний величний головний храм комплексу, що спроектував, побудував i розписав отець Анатолiй...

21 листопада митрофорний протоieрей Анатолiй Товстогон святкував 50-рiчний ювiлей. Цього дня батюшка дозволив собi вдягнути нагороди: орден Князя Володимира II ступеня, росiйський орден Князя ДаниIла, орден Рiздва Христового - зазвичай вони покояться на "парадному" пiдряснику у шафi. Привiтати одного з найшановнiших священикiв Чернiгова приходили представники обласноI державноI адмiнiстрацiI, мiськоI ради, керiвники установ i пiдприeмств Чернiгова, багато з яких e духовними чадами батюшки. Отець Анатолiй отримав грамоту за пiдписом голови ОДА В. Атрошенка, чудовi вiршованi привiтання вiд мiського голови Славутича В. Удовиченка. Приходський та дитячий хори пiдготували для отця Анатолiя концертну програму. Йому дарували квiти дарунки i бажали мiцного здоров’я, бадьоростi, наснаги на многая i благая лiта.

Цього року минув ще один ювiлей у життi отця Анатолiя – 20 рокiв служiння у санi диякона. Хоча отець Анатолiй народився в родинi священика i з дитинства був вiруючою людиною, про сан у роки радянськоI влади навiть не мрiяв. Розповiдав своIм чадам, як у шкiльнi роки йому намагалися пов’язати червоний пiонерський галстук, як пiд час навчання в медичному училищi довелося зазнавати утискiв через те, що не був комсомольцем. Згадував, як стараннями одного з недоброзичливих викладачiв його призвали до збройних сил i хотiли вiдправити служити далеко вiд дому й дружини...

Господь подарував священику двох чудових дiтей. Донька Свiтлана – майстерний художник, спiваe у церковному хорi, син Павло – нинi також священик, а його дружина Ксенiя – керiвник недiльноI школи i регент дитячого хору. Однак священик по-батькiвськи пiклуeться не лише про рiдних йому людей. За можливiстю намагаeться допомогти всiм, хто звертаeться до нього зi своIми турботами: кому – порадою й настановою, кому - грошима. Саме тому в день ювiлею батюшки у нього за святковим столом було тiснувато, але радiсно i по-домашньому тепло. Добрими словами й побажаннями його хотiли пiдтримати всi, хто знаe i любить отця Анатолiя – а таких у Чернiговi з кожним днем все бiльше i бiльше.

Вiкторiя Сидорова

28.11.2005. МОСКВА-КИIВ. Члени екiпажу МiжнародноI космiчноI станцiI МКС-4 пiд час телефонних переговорiв з Землею попросили Блаженнiшого Митрополита Володимира благословити Iх нелегке служiння

Цими днями спiвробiтник ФедеральноI Вiйськово-повiтряноI академiI iменi Юрiя Гагарiна льотчик-ветеран полковник космiчних вiйськ РосiI Валентин Петров передав Блаженнiшому Митрополиту Володимиру привiтання з 70-рiччям та почесну грамоту вiд росiйсько-американського екiпажу МiжнародноI космiчноI станцiI МКС-4. Як повiдомив спiвробiтник Синодального вiйськового вiддiлу УПЦ диякон Вiктор Яценко, саме полковник Валентин Петров органiзував сеанс зв’язку з екiпажом МiжнародноI космiчноI станцiI МКС-4. Пiд час розмови космонавти доповiли про своI успiхи у польотi, розповiли про стан справ на борту корабля, про проблеми, поставили запитання, що хвилюють льотчикiв, а також попросили вiд iменi екiпажу привiтати Блаженнiшого Митрополита Володимира з ювiлеeм.

„Ми знаeмо Блаженнiшого владику як видатного ieрарха та мiсiонера, - сказав член екiпажу пiдполковник ВПС РосiI Юрiй Онуфрieнко. - Напередоднi ювiлею пiд час розмови з товаришами я сказав, що наближаeться ювiлей видатного украIнського богослова та священнослужителя. МоI американськi друзi вiдзначили, що Предстоятеля УкраIнськоI ПравославноI Церкви знають не тiльки в краIнах СНД, але й за кордоном. Ми бажаeмо Вам, Ваше Блаженство, сили i мужностi. Нехай та вiра в Бога, яка допомагала Вам упродовж життя бути на висотi, i надалi буде з Вами. На знак поваги та на прохання благословення ми передаeмо Вам наш синовнiй уклiн".

Як сказали у Синодальному вiйськовому вiддiлi, Юрiю Онуфрieнку щастить на колег та товаришiв „по зброI". Нiколи за довгi роки його служiння у вiйськово-повiтряних силах РосiйськоI ФедерацiI не було такого, щоб серед членiв екiпажу не було православних.

Спiвпраця вiйськових священикiв iз космонавтами триваe досить довго. При федеральному Центрi пiдготовки космонавтiв e православна каплиця, вiйськовослужбовцi постiйно спiлкуються зi священиком, багато хто з них e постiйними прихожанами московських храмiв, деякi космонавти в перервах мiж тренуваннями та польотами здiйснюють паломництва по святих мiсцях. На борту космiчноI станцiI, якою Юрiй Онуфрieнко з товаришами здiйснюe своI польоти, постiйно перебуваe Тихвинська iкона ПресвятоI Богородицi.

Стараннями полковника космiчних вiйськ Валентина Петрова екiпаж на чолi з Юрieм Iвановичем постiйно контактуe з православними ieрархами та священнослужителями: радяться з приводу хвилюючих проблем, вiтають з пам’ятними датами, просять молитися за них та Iхнiх рiдних. Вперше такий телемiст з православним священнослужителем був органiзований в день 70-рiччя Святiйшого Патрiарха Московського i всieI Русi Олексiя II. Як каже сам Юрiй, бесiди з пастирями видаються дуже миттeвими. „Iнколи хочеться стiльки всього сказати, а вже треба закiнчувати розмову, - подiлився льотчик. - Але й цих маленьких добрих бесiд достатньо, щоб пiдняти нам настрiй на досить тривалий час".

Полковник Валентин Петров передав Блаженнiшому Митрополиту Володимиру привiтання з ювiлеeм i найкращi побажання вiд професорсько-викладацького складу ФедеральноI вiйськово-повiтряноI академiI iменi Юрiя Гагарiна та спiвробiтникiв Центру пiдготовки росiйських космонавтiв.

Олександр Андрущенко
Фото диякона Вiктора Яценка

28.11.2005. РIВНЕ. В усiх храмах eпархiI було вiдслужено панахиди по загиблих вiд голодомору

З благословiння архieпископа Рiвненського i Острозького Варфоломiя по всiх храмах eпархiI цього дня були вiдслуженi запокiйнi панахиди за жертв голодоморiв.

В самому ж мiстi Рiвне пройшов хрестний хiд за участю християнських конфесiй та релiгiйних органiзацiй. Хрестний хiд пройшов головною вулицею мiста до колони БожоI Матерi, що знаходиться в центрi мiста. Пiд час хрестного ходу були покладенi квiти, вiнки та запаленi свiчки бiля пам’ятника "загиблим за УкраIну" та бiля примiщення колишньоI тюрми на мiсцi масових розтрiлiв.

В хрестному ходi приймали участь, крiм релiгiйних органiзацiй, мiський голова В.Червонiй та iншi високопосадовцi.

Володимир Плисюк

28.11.2005. ДНIПРОПЕТРОВСЬК. Духовенство eпархiI, вшановуючи пам'ять жертв голодомору, звершило заупокiйнi богослужiння

На Жовтневiй площi мiста вiдбувся мiтинг-реквieм, присвячений цiй кривавiй i страшнiй датi. Мiсцева влада, духовенство на чолi з правлячим архieреeм митрополитом Iринеeм i сотнi жителiв обласного центру зiбралися для покаянного хресного ходу, що пройшов до Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Губернатор областi Надiя Деeва, мiський голова Iван Кулiченко, голова обласноI ради Микола Швець, спiвробiтники обласноI й мiськоI адмiнiстрацiй, начальники управлiнь СБУ, МВС i МНС, голови районних комiтетiв зi своIми помiчниками, гостi з сусiднiх мiст i багато вiруючих городян прийшли на соборну площу запалити свiчку й помолитися за померлих i своIх рiдних, якi потерпiли вiд цього терору.

Пiсля звернення настоятеля собору протоieрея Ярослава Денеки почалася заупокiйна панахида пiсля якоI була проголошена "Вiчна пам'ять". Перед присутнiми виступили губернатор областi й митрополит Iриней, вони нагадали про тi страшнi подiI минулого столiття.

"Нам потрiбно, - пiдкреслив владика у своeму словi, - завжди пам'ятати трагiчнi сторiнки iсторiI нашоI Батькiвщини. Пам'ятаючи про минуле, ми маeмо гарнi уроки на майбутнe. Великий грiх, коли хтось позбавляe людину життя. Але ще страшнiше, коли це робиться навмисно, для тотального винищення цiлого народу. Це гiрше за вiйну. Ми повиннi про це пам’ятати! Вiчна пам'ять усiм, хто постраждав вiд репресiй i був замучений голодом!"

Пiсля промови владики присутнi дивилися пряму трансляцiю з Киeва, де Президент УкраIни брав участь у мiтингу. Пiсля хвилини мовчання високопоставленi гостi в супроводi митрополита зайшли в собор i кожний запалив свiчку пам'ятi за покiйних.

Юрiй Скубак

28.11.2005. ДНIПРОПЕТРОВСЬК. Головного диригента академiчного театру Юрiя Кутепова в день його 60-рiччя нагороджено архieрейською грамотою

Митрополит Iриней вiдвiдав Днiпропетровський академiчний музично-драматичний театр iменi Тараса Шевченка, був присутнiй на творчому вечорi головного диригента Юрiя Кутепова. Вечiр був присвячений 60-лiтньому ювiлею вiд дня народження диригента. У знаменний день владика привiтав ювiляра, вручив iменинниковi архieрейську грамоту та благословив на подальшу працю.

Юрiй Скубак