Новини Української Православної Церкви

29.08.2005. ХАРКIВ. Вiруючi eпархiI вшанували пам’ять вiйськовослужбовцiв, загиблих пiд час звiльнення обласного центру вiд фашистiв

Цими днями вiкарiй ХаркiвськоI eпархiI eпископ Iзюмський Онуфрiй взяв участь в урочистостях з надоди 62-I рiчницi визволення обласного центру вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Бiля Меморiалу Слави владика вiдслужив заупокiйну лiтiю за воIнами, якi загинули у бою пiд час визволення Харкова вiд фашистiв. Пiсля закiнчення богослужiння вiдбувся мiтiнг-реквieм, у якому взяли участь представники мiсцевоI влади, командувачi вiйськових частин мiста, ветерани вiйни, представники суспiльних органiзацiй i благодiйних фондiв. Звертаючись до присутнiх з вiтальним словом, eпископ Онуфрiй наголосив на вирiшальнiй ролi ратного подвигу фронтовикiв в iсторiI людства.

„Величнi будiвлi, прекраснi парки, багато квiтiв, складна система транспорту, десятки тисяч людей на вулицях - такий вiн, Харкiв, сьогоднi, у 2005 роцi, - говорить eпископ Онуфрiй. - Але серед нас живуть люди, якi бачили це мiсто тодi, коли його бомбували нiмецькi лiтаки, коли домiвки руйнувалися на очах мiсцевих жителiв, коли харкiвчан розстрiлювали прямо посеред вулицi. Сьогоднiшнi ветерани не жалiли тодi, у сорокових, свого життя, аби змiнити щось. Вони намагалися зробити все можливе, аби бiльше не проливалася кров, не руйнувалися будiвлi, дiти не залишалися без батькiв, батьки без дiтей, а дружини без чоловiкiв. Коли я дивлюся в очi фронтовику, моe серце переповнюe почуття вдячностi, глибокоI поваги, а на очах з’являються сьози. Низький вам уклiн, дорогi ветерани."

Пiсля закiнчення мiтингу владика взяв участь в урочистому вiдкриттi музею „Харкiвщина у Великiй вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 рр.", який став важливою складовою меморiального комплексу „Висота маршала Конeва". Саме тут у серпнi 1943 року знаходилися пункти командувача вiйськами Степного фронту генерал-полковника I. Конeва, командувача 53-ю армieю фронту генерал-майора I. Манагарова та командира 252-I дiвiзiI Г. Анiсiмова. Звiдси почалося оперативне керування вiйськами пiд час заключного етапу Белгородсько-ХаркiвськоI наступальноI операцiI. Увечерi, 22 серпня 1943 року генерал I. Конeв вiддав наказ армiям Степного фронту про нiчний штурм Харкова. До 12-I години 23 серпня 1943 року вйська 69-I, 7-I та 53-I армiй звiльнили мiсто вiд нiмецько-фашистських загарбникiв.

Вячеслав Потапов спецiально для „Православiя в УкраIнi" з Харкова

29.08.2005. РIВНЕ. Найстарiший храм мiста вiдзначив престольне свято

Пресвята Богородиця завжди особливо почиталася i шанувалася нашим побожним народом, про що свiдчить велика кiлькiсть збудованих в II честь храмiв. Не являeться виключенням i Рiвненщина.

Так, цього дня престольне свято вiдзначив найстарiший храм обласного центру - на честь Успiння БожоI Матерi. Збудований вiн 1756 року, про що свiдчить вирiзьблений надпис на одвiрку притвору храму. Завдяки прихожанам ця церква нiколи не закривалася. Навiть у розпал гонiнь за радянських часiв саме в Успенському храмi православнi вiруючi Рiвного та найближчих сiл знаходили собi вiдраду i духовне окормлення. Таким чином Успенську церкву без перебiльшень можна назвати духовним центром мiста.

Саме в цьому храмi свого часу настоятелем був вiдомий у медичних колах протоieрей МихаIл Носаль. Той самий вiдомий Носаль, який все життя не лише допомагав людям духовно, а й лiкував тiлеснi недуги. Вiн близько 45 рокiв життя присвятив збиранню i вивченню лiкувальних властивостей рослин. Дiю багатьох iз них вiн мiг особисто спостерiгати, iншi рослиннi засоби i матерiали за розробленною ним методикою лiкування народними засобами вiн надсилав для перевiрки до Харкiвського медичного товариства i через Академiю наук СРСР - в Iнститут дослiдноI медицини.

Цього дня святкування розпочалося Божественною лiтургieю, яку очолив з благословiння архieпископа Рiвненського i Острозького Варфоломiя секретар РiвненськоI eпархiI протоieрей Iоанн Солодчук у спiвслужiннi клiрикiв храму.

Володимир Плисюк, спецiально для "Православiя в УкраIнi" з Рiвного.

29.08.2005. КИIВ. Друга рiчниця смертi протоieрея МихаIла Бойка

Два роки тому упокоIвся вiдомий киIвський духiвник протоieрей МихаIл Бойко, що з 1974 року служив в киIвському Покровському жiночому монастирi. Сьогоднi на протязi всього дня численнi духовнi чада батюшки збираються до могили отця МихаIла, що на 85-й дiлянцi Лiсового цвинтаря столицi, щоб помолитися за спокiй душi свого духовного отця.

Серед тих, хто прийшов сьогоднi вшанувати пам’ять вiдомого духiвника - професор КиIвського нацiонального унiверситету театру, кiно i телебачення iм. I. П. Карпенка-Карого, заслужений дiяч мистецтв УкраIни В. М. СудьIн. "Для отця МихаIла головним в життi була любов, - розповiдаe вiн. - Любов до Бога i до людей. Завдяки йому я прийшов до Церкви. Тодi в моeму життi був дуже важкий перiод, вiн менi дуже допомiг i вiдтодi став моIм духовним отцем. Наш зв’язок був настiльки тiсним, що i тепер я на молитвi поминаю перш за все його. Йому вдавалося зiбрати навколо себе, чи, краще сказати, навколо Христа, Котрому вiн служив все своe життя до останнiх сил, численних духовних дiтей, серед яких було багато киIвськоI iнтелiгенцiI. Для мене отець МихаIл залишаeться прикладом людини, яка в будь-який час з радiстю прийде на помiч".

Iз проповiдi о. МихаIла: „Думка, що для примирення з Богом i знаходження спасiння необхiдно тiльки увiрувати в Iсуса Христа й визнати Його своIм особистим Спасителем i Господом, здаeться примiтивною. Люди схильнi заслуговувати Божу прихильнiсть своIми справами, забуваючи про те, що Iсус учив дитячiй простотi й довiрливостi, без яких не можна вважати себе Його послiдовником (Мф.18:3). Спасiння по благодатi, а не по справах, спасiння, що даeться даром, не подобаeться людям, якi пишаються тим, що вони зробили. От чому апостол Павло сказав, що серед християн "не багато мудрих по плотi, не багато сильних, не багато шляхетних" (1 Кор. 1:26). Люди, якi пишаються своeю мудрiстю, не схильнi ставати християнами. Вони не можуть упокоритися настiльки, щоб повiрити, що сенс життя може бути настiльки простий".

28.08.2005. Православна Церква святкуe Успiння БожоI Матерi

Слово "успiння" означаe заглиблення у сон, мирна кончина, схожа на сон. Смерть БожоI Матерi Церква називаe Успiнням, тому що Вона "нiби на деякий час заснула i, як вiд сну, пробудилася". Дивовижне життя ПречистоI Дiви, дивовижне й Успiння II, як оспiвуe Свята Церква: "Бог всесвiту показуe на Тобi, Царице, чудеса, що перевищують закони природи. I пiд час Народження Вiн зберiг Твоe дiвство, i у гробi зберiг вiд тлiння тiло Твоe" (канон 1, пiсня 6, тропар 1). У Пресвятiй Дiвi переможенi закони природи: у народженнi зберегла Вона дiвство, в Успiннi не залишила свiт. Пiсля народження Вона залишаeться Дiвою, а пiсля смертi залишаeться живою. Вона заснула, щоб прокинутися для життя у вiчному блаженствi. Вона преставилася до Бога - Джерела життя, - щоб оберiгати вiд смертi душi СвоIми молитвами.

Що вiдомо нам про обставини Успiння?
Обставини Успiння БожоI Матерi не описанi у Святому Письмi, але здавна вiдомi в Церквi. Богоматiр пiсля воскресiння Спасителя жила в Eрусалимi.
Коли Iрод розпочав гонiння на Церкву, Божа Матiр переселилася з апостолом Iоанном Богословом в Ефес. Живучи тут, Вона вiдвiдала праведного Лазаря на островi Кiпр, побувала на Афонськiй горi i благословила II. Незадовго до смертi Вона повернулася до Eрусалима.
Днi i ночi Богородиця проводила у молитвi. Нерiдко вона приходила до Святого Гробу Господнього, кадила фiмiам i преклоняла колiна. Пiд час вiдвiдування Голгофи перед Нею з'явився Архангел ГавриIл i сповiстив про II близьке переселення iз земного життя у життя Небесне, вiчно блаженне. Як запоруку Архангел вручив Iй пальмову гiлку. З Небесною звiсткою повернулася Божа Матiр у Вифлеeм з трьома дiвами, якi прислужували Iй. Потiм Вона покликала праведного Iосифа з АримафеI та учнiв Господа, яким сповiстила про Своe близьке Успiння. Пресвята Дiва молилася, щоб Господь послав до НеI апостола Iоанна. I Дух Святий перенiс його з Ефеса, поставивши поряд з тим мiсцем, де лежала Матiр Божа. Святий Iоанн Дамаскiн говорить, що апостоли, число яких i злiчити не можна, злетiлися, подiбно хмарам i орлам, щоб послужити Матерi Божiй. Побачивши один одного, апостоли радiли, але здивовано питали: для чого Господь зiбрав Iх в одне мiсце? Святий Iоанн Богослов, зi сльозами радостi вiтаючи Iх, сказав, що прийшов час Божiй Матерi вiдiйти до Господа.
Увiйшовши до Матерi БожоI, вони побачили, як Вона благолiпно сидить на ложi, сповнена духовноI радостi. Пресвята Дiва прославляла Бога за те, що Вiн почув II молитву i виконав бажання II серця, i почала бесiду про майбутню Свою кончину.
Настала третя година, коли повинно було статися Успiння БожоI Матерi. Святi апостоли зi спiвами оточували благолiпно прикрашений одр, на якому лежала Пречиста Дiва Богородиця. Вона молилася в очiкуваннi Свого вiдходу i пришестя Свого улюбленого Сина i Господа. Раптом засяяло невимовне Свiтло БожественноI Слави, перед Яким померкли палаючi свiчки. Стеля примiщення нiби зникла в промiннi неосяжного Свiтла, i зiйшов Сам Цар Слави, Христос, оточений безлiччю Ангелiв, Архангелiв та iнших Небесних Сил з праведними душами праотцiв i пророкiв, якi колись провiщали про Пресвяту Дiву.
Побачивши Свого Сина, Божа Матiр вигукнула: "Величаe душа Моя Господа, i зрадiв дух Мiй у Бозi, Спасi МоIм, бо зглянувся на смирення раби СвоeI" - i, пiдвiвшись iз ложа на зустрiч Господу, вклонилася Йому. Господь запросив II до обителi Вiчного Життя. Без жодного тiлесного страждання, нiби у приeмному снi, Пресвята Дiва передала душу в руки Свого Сина i Бога. Тодi залунав радiсний ангельський спiв.
Небеснi брами возвисилися, зустрiвши душу ПресвятоI Богородицi, Херувими i Серафими з радiстю прославили II. Благодатне обличчя Богоматерi сяяло славою Божественного дiвства, а вiд тiла розлилося благоухання. Оплакавши свою розлуку з Матiр'ю Божою на землi, апостоли розпочали поховання II пречистого тiла. Святi апостоли Петро, Павло, Iаков та iншi з числа дванадцяти апостолiв понесли на своIх плечах одр, на якому лежало тiло Приснодiви.
Коли процесiя дiйшла до ГефсиманiI, пiсля останнього цiлування, апостоли поклали тiло ПречистоI Богоматерi в грiб i закрили вхiд у печеру великим каменем. Три днi вони не вiдходили вiд мiсця поховання, возносячи безперестаннi молитви i псалмоспiви.
На премудрий розсуд Божий апостолу Фомi не судилося бути присутнiм пiд час поховання Матерi ГосподньоI. Прийшовши на третiй день у Гефсиманiю, вiн гiркими слiзьми плакава перед погребальною печерою, жалкуючи про те, що не удостоIвся останнього благословення Матерi БожоI i прощання з Нею. Апостоли, сердечно жалiючи його, наважилися вiдкрити печеру, щоб вiн мiг поклонитися святим останкам Прiснодiви. Але, вiдкривши труну, вони знайшли у ньому лише II погребальнi пелени i зрозумiли, що Пресвята Дiва вознесена разом з тiлом на Небо.
Увечерi того ж дня, коли апостоли зiбралися у будинку, щоб пiдкрiпити себе Iжею, Iм з'явилася Сама Матiр Божа i сказала: "Радiйте! Я з вами - у всi днi". Це так порадувало апостолiв i всiх, хто був з ними, що вони пiдняли частку хлiба, яку залишали на трапезi на згадку про Спасителя ("частка Господня") i вигукнули: "Пресвята Богородиця, помагай нам". (Цим було покладено початок чину пiднесення панагiI - звичаю пiднесення хлiба на честь Матерi БожоI, який i донинi зберiгаeться в монастирях).

Коли виникло це свято?
Свято Успiння, ймовiрно, виникло в Eрусалимi. Проте Етерiя - вiдома паломниця святими мiсцями кiнця IV столiття - у своeму щоденнику ще не згадуe про це свято. Можна припустити, що свято Успiння було встановлене пiсля подорожi ЕтерiI, проте не пiзнiше V столiття, оскiльки у VI-му воно стало вiдоме всюди; святий Григорiй Турський e першим свiдком святкування Успiння на Заходi, яке спочатку вiдзначалося тут у сiчнi. За часiв iмператора Маврикiя (582–602 рр.) вже остаточно встановлено дату святкування Успiння - 15 серпня (28 серпня за новим стилем). До його святкування вiруючi готуються протягом двотижневого посту, що називаeться Успенським. Вважаeться, що вiн виник у п'ятому столiттi, проте як загальноцерковний вiн був встановлений на Константинопольському соборi 1166 року.

Iкона Успiння
У православнiй iконографiI e класичний тип iкони Успiння, на якiй Божа Матiр лежить на смертному одрi. Навколо стоять апостоли, а посерединi - Христос у славi приймаe у руки душу СвоeI Матерi. На деяких iконах пiдкреслюeться тiлесне вознесення: у верхнiй частинi iкони, над зображенням Успiння, зображена Божа Матiр, Яка сидить на тронi, у мандорлi, яку ангели возносять на небеса. Мандорлою в християнськiй iконографiI називаeться мигдалеподiбне сяйво, серед якого зображають Христа i Богоматiр, коли хочуть показати Iх у славi.
На росiйськiй iконi XVI столiття Христос стоIть, оточений мандорлою, що знаменуe Його славу, i дивиться на тiло СвоeI Матерi, яке лежить на прикрашеному одрi. У лiвiй руцi Вiн тримаe маленьку фiгурку, обвиту бiлими пеленами i увiнчану нiмбом: це - "всесвiтла душа", яку вже прийняв Христос у СвоI "пречистi долонi". На iнших iконах зображуeться чудесне прибуття апостолiв. Велика кiлькiсть херувимiв на деяких iконах оточують мандорлу Господа.
На багатьох iконах Успiння зображено епiзод з Афонieм. Цьому фанатику-iудею ангел вiдрубав мечем обидвi руки за те, що вiн насмiлився торкнутися смертного одра Богородицi. Ця деталь апокрифiчного характеру присутня в богослужiннi та iконографiI свята, i повинна нагадати про те, що кiнець земного життя БожоI Матерi утворюe якнайглибшу внутрiшню таIну Церкви, яка не потерпить II осквернiння: невидима для поглядiв зовнiшнiх, слава Успiння БожоI Матерi осягаeться лише через приналежнiсть до досвiду життя Церкви.

26.08.2005. ДНIПРОПЕТРОВСЬК. Духовенство областi взяло участь в торжествах з нагоди Дня незалежностi УкраIни

23 серпня митрополит Днiпропетровський i Павлоградський Iрiней у супроводi керуючого Криворiзькою eпархieю eпископа Криворiзького i Нiкопольського Eфрема, на запрошення голови ДнiпропетровськоI обласноI держадмiнiстрацiI Юрiя Еханурова, взяв участь в урочистих зборах громадськостi i святковому концертi, присвячених 14-рiй рiчницi незалежностi УкраIни. Святкова церемонiя i концертна програма вiдбулися в примiщеннi Днiпропетровського академiчного театру опери i балету.

Вiтальним словом урочистi збори вiдкрив голова облдержадмiнiстрацiI Юрiй Ехануров, який привiтав присутнiх з народженням суверенiтету нашоI держави i побажав свято зберiгати свободу i незалежнiсть, бути законослулхняними громадянами своeI Вiтчизни. Пiсля поздоровлень губернатора, вiдбувся святковий концерт за участю кращих майстрiв мистецтва i художньо-музичних колективiв Днiпропетровщини "УкраIна, моя УкраIна". На цьому святковому заходi владику супроводжували секретар eпархiального управлiння протоieрей Валентин Цешковський, настоятелi мiських храмiв протоieрей Ярослав Денека i протоieрей Олександр Горбалюк.

Прес-служба ДнiпропетровськоI eпархiI

26.08.2005. IВАНО-ФРАНКIВСЬК. Eпархiя приймала на оздоровлення дiтей, якi постраждали внаслiдок ЧорнобильськоI катастрофи

Николо-Успенський собор у мiстi Коломия Iвано-ФранкiвськоI областi славиться своeю благодiйною дiяльнiстю. Так, цими днями церква вкотре приймала на оздоровлення дiтей iз сiмей, якi пострадали внаслiдок ЧорнобильськоI катастрофи.

Цього року група маленьких прочан прибула з мiста Коростеня ЖитомирськоI областi. П’ятнадцятеро молодих гостей Коломийського собору розташовувалося в готелi, який знаходиться на територiI собору. За словами настоятеля протоieрея Миколая Сметанюка, програма вiдпочинку дiтей була досить насиченою. Юнi прочани молилися за Божественною лiтургieю та брали участь у молебнях, пiд час яких клiрики собору пiдносили молитви за здоров’я дiтей i всiх постраждалих вiд ЧорнобильськоI аварiI.

Також дiтям були запропонованi поIздки в монастирi Iвано-ФранкiвськоI i сусiднiх ЧернiвецькоI та ТернопiльськоI eпархiй. Вони вiдвiдали мальовничi мiсця Прикарпаття: курортне мiстечко Яремча, побували на оспiванiй рiчцi Прут, на Воскресiнецькiй гору, яка знаходиться неподалiк вiд собору. Наприкiнцi на свято Преображення Господнього пiсля завершення ЛiтургiI дiти взяли участь в освяченнi плодiв нового врожаю, якими прихожани Николо-Успенського собору з радiстю Iх пригостили.

Без сумнiву, перебування юних гостей iз Житомирщини на Прикарпаттi не тiльки надовго залишиться в Iхнiй пам’ятi, але й принесе надзвичайну користь для Iхнього здоров’я. А прилив сили, якою дiтей наповнило цiлюще Прикарпатське повiтря, буде дуже корисним у новому навчальному роцi, який незабаром розпочнеться.

При Николо-Успенському соборi також дie благодiйна Iдальня, яка влаштовуe бесплатнi обiди для сирiт, лiтнiх людей та малозабеспечених жителiв мiста.

З Iвано-Франкiвська протоieрей Володимир Боeчко

26.08.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДIЛЬСЬКИЙ. Власними вiршами та квiтами вiтали маленькi подоляни eпископа Феодора з Днем Ангела

24 серпня Преосвященний Феодор, eпископ Кам’янець-Подiльський та Городоцький, не лише вiдзначав рiчницю незалежностi УкраIни, а й приймав поздоровлення з Днем Ангела.

У день пам’ятi благовiрного князя Феодора Острозького, владику приIхали привiтати з тезоiменитством правлячi архieреI з сусiднiх eпархiй: митрополит Чернiвецький та Буковинський Онуфрiй та архieпископ Тернопiльський i Кременецький Сергiй.

Владика прийняв поздоровлення вiд своeI подiльськоI пастви, священнослужителiв та мирян, але найбiльшу радiсть принесли маленькi подоляни. Учнi наймолодшого класу недiльноI школи подарували владицi квiти та власнi вiршi.

Пiдготував протоieрей Олександр Сiрий

26.08.2005. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДIЛЬСЬКИЙ. Пiсля семи рокiв реставрацiйних робiт освячено храм у селi Рудкiвцi

Преосвященний Феодор, eпископ Кам’янець-Подiльський та Городоцький, у день пам’ятi святих рiвноапостольних Кирила та Мефодiя освятив храм на честь апостола i eвангелiста Iоанна Богослова в с. Рудкiвцi, Новоушицького р-ну.

Храм освячено пiсля 7 рокiв реставрацiйних робiт. Силами благодiйникiв встановлено рiзьблений iконостас, зведено банi.

Прес-служба Кам’янець-ПодiльськоI eпархiI

26.08.2005. РIВНЕ. У колишнiй резиденцiI князiв Острозьких вiруючi урочисто вiдсвяткували день пам’ятi преподобного Федора, князя Острозького

24 серпня, у день пам’ятi преподобного Федора, князя Острозького, архieпископ Рiвненський i Острозький Варфоломiй прибув до Острога - колишньоI резиденцiI князiв Острозьких. У величному Свято-Богоявленському соборi, де знаходиться частка святих нетлiнних мощей преподобного князя Федора i труна, в якiй спочатку був похований святий, i яку передали у дар монахи Киeво-ПечерськоI Лаври.

Владика Варфоломiй вiдслужив святкову Божественну лiтургiю. Пiсля богослужiння був
вiдправлений святковий молебень з обнесенням раки зi святими мощами навколо храму. По закiнченню молебня архieпископ Варфоломiй звернувся до численних прихожан i паломникiв, якi кожного року приIздять до Острога вшанувати пам’ять преподобного Федора, зi словом повчання. Владика зазначив, що цього дня весь украIнський народ вiдзначаe два свята: пам’ять преподобного Федора, князя Острозького, i День Незалежностi нашоI УкраIнськоI держави, а це e символiчним, оскiльки преп. Федор здобув собi славу турботою про храми i захистом Православ’я на Волинi вiд насилля католицького папизму. На кiнець владика закликав вiруючих триматися своeI ПравославноI вiри i захищати II так, як це робив преподобний князь Федор.

Серед присутнiх на торжествi був присутнiй i мер мiста Острога, який також поздоровив вiруючих iз святом.

Пiдготував Володимир Плисюк

26.08.2005. ВIННИЦЯ. Завдяки керiвництву студенти училища МВС вiднедавна мають власний храм

Директор Вищого професiйного училища державного Департаменту служби охорони при МВС УкраIни В. С. Ярмоленко був нагороджений грамотою митрополита Вiнницького i Могилiв-Подiльського Макарiя за заслуги перед УкраIнською Православною Церквою, сприяння розвитку духовностi i моралi. Серед заслуг директора - зокрема допомога у будiвництвi на територiI навчального закладу храму на честь святого мученика Олександра Невського, сприяння проведенню щотижневих бесiд на духовнi теми зi слухачами i курсантами училища, якi регулярно проводяться з початку навчального року. При храмi дie невелика бiблiотека, що постiйно поповнюeться стараннями духовенства Вiнницi.

Ieрей Володимир Пучков, який займаeться душпастирською i мiсiонерською дiяльнiстю в училищi, вiдзначив, що минулого року тут була тiльки молитовна кiмната, а зараз облаштований справжнiй храм. За сприяння керiвництва i особисто В. С. Ярмоленка, проводяться внутрiшнi ремонтнi роботи, а днями розпочнеться будiвництво вiвтарноI частини, фундамент пiд яку вже готовий.

З благословення митрополита Макарiя отець Володимир привiтав викладачiв i курсантiв училища з Днем незалежностi УкраIни i пiд час урочистих заходiв з нагоди свята вручив директору грамоту вiд владики.

Пiдготував диякон Владислав Демченко

26.08.2005. ЧЕРНIГIВ. Пам’ять преподобного Лаврентiя Чернiгiвського вшанували керiвники мiста та областi

22 серпня в Чернiговi святкували 12-ту рiчницю прославлення Преподобного Лаврентiя, схиархiмандрита Чернiгiвського. Урочисте богослужiння в Свято-ТроIцькому кафедральному соборi цього дня очолив архieпископ Сумський i Охтирський Марк. Його Високопреосвященству спiвслужили eпископ Чернiгiвський i Нiжинський Амвросiй та eпископ Конотопський i Глухiвський Iнокентiй. Богослужiння вiдвiдали також заступник голови ЧернiгiвськоI облдержадмiнiстрацiI Олег Обушний i мiський голова Чернiгова Олександр Соколов. У хресному ходi, що пройшов територieю монастиря по закiнченню служби, взяли участь численнi паломники та жителi мiста.

На жаль, через хворобу одного з авторiв, анонсований показ документального фiльму "Слиши i вiждь" про преподобного Лаврентiя Чернiгiвського не вiдбувся. Планувалося, що екран для кiнопоказу буде встановлений просто неба на подвiр’I обителi. Картина була створена журналiстами Iгорем Волосянкiним i Наталieю Сокол (Нiжинська телекомпанiя "Фобос"). Робота над нею тривала пiвтора роки. Крiм архiвних та iсторичних документiв, у II основу лягли розповiдi та свiдчення духовних чад преподобного.

Автори картини також побували на батькiвщинi угодника Божого – у с. Карильське Коропського району, зняли будинок, в якому вiн жив, поспiлкувалися з його односельцями. З трудом знайшли дорогу до колись вiдомого Свято-МиколаIвського Рихлiвського монастиря, в якому першi роки подвизався молодий чернець Лука Проскура. Спогадами про вiдкриття склепу з мощами преподобного напередоднi його канонiзацiI подiлився безпосереднiй учасник подiй теперiшнiй настоятель кафедрального Свято-ТроIцького собору м. Чернiгова о. Iоанн (Фесик).

Пiдготувала Вiкторiя Сидорова

26.08.2005. ЧЕРНIГIВ. У Чернiгiвському духовному училищi поповнення

65 юнакiв i дiвчат успiшно склали вступнi iспити та зарахованi на навчання до Чернiгiвського духовного училища на пастирсько-богословське та регентське вiддiлення. Всього ж здобути духовну освiту в цьому навчальному закладi виявили бажання майже 70 молодих людей з рiзних регiонiв УкраIни.

Приймальну комiсiю очолював eпископ Чернiгiвський та Нiжинський Амвросiй. За словами eпископа, абiтурieнти в цiлому продемонстрували достатнiй рiвень як з духовних, так i зi свiтських дисциплiн. Серед нових вихованцiв – жителi КиIвськоI, ЗапорiзькоI, ЖитомирськоI, КриворiзькоI, ЧернiвецькоI, ОдеськоI, ДонецькоI, СумськоI областей тощо. Пiд час навчання вони будуть забезпеченi житлом у гуртожитку i харчуванням. Навчання в училищi триватиме три роки.

Прес-служба ЧернiгiвськоI eпархiI

26.08.2005. ЛУГАНСЬК. Кожна дитина у мiському приймальнику-розподiльнику отримала до Дня незалежностi хрестик вiд священика

У всiх мiстах i районах областi вiдбулися урочистостi, присвяченi Дню незалежностi УкраIни. У приймальнику-розподiльнику для неповнолiтнiх при УМВС УкраIни в Луганськiй областi теж було свято. Начальник приймача-розподiльника Юрiй Дудов запросив священнослужителiв Вознесенського храму м. Александровська для проведення молебня. Протоieрей Георгiй вiдслужив молебень за здравie i благополуччя дiтей, благословив Iх на майбутнiй навчальний рiк, навчив правильно хреститися, кожному надiв освячений хрестик i вручив iкону БожоI Матерi.

Отець Георгiй також освятив навчальнi i житловi корпуси спецприймальника. Вихованцi Палацу позашкiльноI роботи творчостi дiтей i молодi з мiста Луганська пiдготували невеличкий виступ з пiснями та вiкторинами. Дiти приймальника-розподiльника теж порадували своIми талантами. Кожен iз них прочитав вiрш про УкраIну.

- Тут, у приймальнику-розподiльнику, дiти особливi. Вони вже зазнали горя, бiди, побачили злочинний свiт, - говорить начальник цього закладу майор мiлiцiI Юрiй Дудов. - Багато хто з них не вмie читати. Там, назовнi, вони живуть у неблагополучних сiм’ях, сумнiвних компанiях, наодинцi зi своIми проблемами, страхами, комплексами. Тут вони зустрiчають i розумiння, i пiдтримку. А участь в Iхнiй долi спiвробiтникiв приймальника може стати гарантieю того, що скоeнi цими дiтьми злочини - останнi в Iх життi.

Тамара Рябкова, спецiально для "Православiя в УкраIнi"

26.08.2005. КИIВ. Частка мощей преподобного Серафiма Саровського назавжди прибула до Киeва

Благословення на подвижницьке життя Прохор Мошнiн (таке мирське iм’я преподобного Серафима) одержав у Киeвi вiд схимонахинi ДосифеI. 17-рiчним юнаком вирушив вiн до СаровськоI пустинi. Там i прослужив у чернецтвi аж до самого спочинку у Бозi. За ревнiсть вiри iнок Серафим сподобився у видiннi побачити Божу Матiр, Яка благословила його заснувати неподалiк СаровськоI пустинi жiночу обитель. Трудами i молитвами святого Серафима цей монастир був облаштований i названий Дiвeeвським. Його вважають четвертим удiлом Богородицi.

За заповiдями преподобного Серафима живе ця обитель i нинi. А до нетлiнних його мощей, встановлених у ТроIцькому соборi монастиря, нескiнченним потоком линуть прочани з усього свiту. Iгуменя Сергiя, настоятелька Серафимо-Дiвeeвського жiночого монастиря: "Звiсно, ми дуже радi, що преподобний тут, i ми до нього як до живого завжди можемо звернутися. Як вiн сам казав, "Приходьте до мене на могилку, як до живого, розкажiть про усi скорботи i потреби, i вас почую". Частка мощей, яку ми вiддаeмо в УкраIну, приноситиме втiху i допомогу. I як до живого будуть звертатися до преподобного православнi з усieI УкраIни. Як сказано в акафiстi преподобному, "Нiхто тощ i невтiшний не вiдiйде вiд мощей преподобного Серафима". Нехай же батюшка Серафим своeю променистою та палкою Любов’ю покриватиме усiх, хто до нього прийде.

Серафим Саровський – один iз найшанованiших святих ПравославноI Церкви. Вiн зцiлював людей тiлесно i духовно. Передати частку його мощей в УкраIну благословив Патрiарх Олексiй II. Домовленiсть була досягнута пiсля святкування 250-лiття преподобного. Тодi урочисте богослужiння в Дiвeeвськiй обителi звершував Митрополит КиIвський i всieI УкраIни Володимир. Привезти святиню до Киeва Блаженнiший Владика доручив намiснику Киeво-ПечерськоI Лаври архieпископу Павлу.

Тисячi вiрян зустрiчали ковчег з мощами преп. Серафима Саровського бiля Успенського собору Лаври. А з 5 по 26 вересня святинi зможуть також вклонитися жителi Харкова, Донецька, Днiпропетровська, Сiмферополя та Одеси. Пiсля чого ковчег встановлять у Китаeвiй пустинi, що стала знаковою в долi святого старця.